33 глава

*Кейт 
Я прокинулась і побачила Ворнера , який ще спав. Він був такий милий .Здається ,що йому сниться щось хороше ,бо він весь час посміхається .Я потягнулась і піднялась з ліжка. Пора збиратись в універ .Я вирішила потішити Майкла і приготувала для нього млинці з згущеним молоком і капучіно .Коли сніданок був вже майже готовий я відчула чиїсь кроки позаду себе. Ворнер підійшов до мене і ніжно поцілував в щоку. Він стояв лише в одних спортивках і посміхався. 
—Доброго ранку !—я обернулась до хлопця і заглянула йому прямо в очі. 
—Доброго .—сказав він і обійняв мене .—Тобі личить моя футболка. —тихо промовив Майкл мені на вухо .
—Дякую .Ходімо снідати. —хлопець задоволено кивнув на мої слова і я почала ставити все на стіл. 
Поснідавши ,ми пішли збиратись. Сьогодні я одягнула лавандовий спортивний костюм і білі кросівки. Заплела собі 2 косички і зробила легкий макіяж .Майкл одягнув чорні джинси і біле худі оверсайз .Я підійшла до нього і ніжно поцілувала в щоку ,а тоді ми поїхали на навчання. 
—Привіт ,Дереку. —сказала я ,коли побачила в аудиторії занепокоєного Браяна. —Щось трапилось ?
—Привіт. —хлопець обняв мене і пожав руку Майклу. —Фелісія зломала руку .
—Шкода. Як вона ?—запитав Ворнер .
—Вже краще .Але я переживаю за неї ,бо вона залишилась сама. 
—Як це сталось ?—я переживала за неї. Останнім часом ми так здружилися ,шкода її .
—Якийсь хлопець біг і штовхнув її ,а вона вдарилась сильно рукою об якусь залізну перекладину. 
—Можливо ,тобі варто бути з нею .
—Я думаю ,що міг ми поговорити з мамою і ти б декілька днів побув з Фелісією .—запропонував Майкл ,а я лише схвально покивала на його слова. 
—Але ж завтра ми мали представляти проекти.—згадав Браян. А я вже й забула про це .
—Блін. Дереку ,а давай я сама представлю .Думаю ,що викладачі підуть тобі на поступки. Я лише вивчу ще твої слова,якщо ти звісно не проти. 
—Ок. Я такий вам вдячний. В мене є з собою флешка .Всі матеріали на ній .—Дерек віддав мені її .—Ви справжні друзі .—Браян обняв нас і забравши сумку ,покинув аудиторію. 
—Я піду поговорю з мамою,поки ще пара не почалась .
—Ок. —Ворнер пішов ,а я тим часом поговорила з Бланкою .Я скучала за її порадами і нашими дружніми розмовами. 
—Як ти ,Кейт ?—запитала дівчина ,весело посміхаючись. 
—У мене все добре. —на моєму лиці теж з'явилась усмішка. 
—Це й видно. Ти поруч з Ворнером виглядаєш така щаслива .Ви просто ідеальна пара. —слова дівчини викликали в мене сором'язливість. 
—Аякже. Прямо таки й ідеальна. 
—Я тобі серйозно говорю. Майкл поруч з тобою взагалі став іншою людиною .Я ще ніколи не бачила його таким добрим ,чуйним ,милим і я б сказала закоханим. Це кохання змінило його на краще. Ти йому справді дуже дорога. —після цих слів я ще більше задумалась. На душі з'явилась якась тривога. З кожним днем я все більше прив'язуюсь до Майкла ,а він до мене .Я бачу як він змінюється заради мене. І це мене лякає...Чому ?Бо скоро мені прийдеться покинути його. Скільки разів я намагалась знайти вихід із цієї ситуації ,та здається його просто немає .Мені прийдеться одружитись на іншому і ця думка вбиває мене. Як сказати це Ворнеру ?Як сказати ,що мені прийдеться покинути його назавжди ,викинути його зі своєї голови ...—Кейт ,ти чого ?Я щось не те сказала ?
—Та ні .Все добре. —я видавила з себе усмішку ,щоб Рівера нічого не запідозрила. —Як там Ніколас ?—вирішила перевести тему я. 
—Чудово . Сьогодні зібрались в кіно. Хочете з нами ?
—Та ні .Я сьогодні маю ще підготуватись до представлення проекту. 
—Кейт ти ж така розумна .Цей проект для тебе лише дрібниця. А відпочивати теж потрібно. Буде весело .—почала вмовляти мене Бланка .
—Про що розмовляєте ?—запитав Майкл ,який вже повернувся. 
—Ми з Ніколасом сьогодні йдемо в кіно .Ви з Кейт не хочете сходити ?
—Я з радістю .—весело відповів Ворнер. 
—Ну бачиш .Майкл теж не проти. Ходімо .Буде весело.
—Ну гаразд .—погодилась я ,бо зрозуміла ,що спорити з цими обома немає сенсу .
—Ми приєднаємось до вас після репетиції .—відповів Ворнер і ми сіли на свої місця ,бо в аудиторію зайшов викладач. Пари пройшли досить легко .Після них ми одразу поїхали на студію. З кожною репетицією в нас виходило все краще і це не могло не радувати. Мене лякало тільки одне ,що вже через 5 днів буде репетиція на великій сцені. Найбільше я боялась там зустрітись з Ніком. Як це буде ?Що він скаже ?Чи зможе так спокійно дивитись мені в очі ?Так , я вже викинула його зі свого серця ,але болючі спогади викинути неможливо. Добре ,що Майкл буде поруч. 
Після тренування ми відправились в ТЦ ,де на нас вже чекала Бланка і Ніколас. 
—Привіт .—одночасно сказала я і Майкл .
—Хай .—привіталась Бланка .—Раді вас бачити .
—Привіт .—сказав Ніколас .Ми обнялись з друзями і тоді направились за напоями і попкорном. Я взяла собі колу і улюблений попкорн з карамеллю ,а Майкл взяв собі сирний .Я була рада ,що фільм вибирала Бланка ,бо якщо б це були хлопці ,то обов'язково б ми дивились фільм жахів ,а я їх просто терпіти не можу. Як люди взагалі таке можуть дивитись ?Коли дізналась ,що це комедія ,то аж спокійно видихнула .Під час всього фільму ми з друзями сміялись ,а Майкл весь час тримав мене за руку і не зводив погляду .
—Дивись на екран. —сказала я йому. Той усміхнувся на мої слова ,та все ж не перевів погляд .
—Тут цікавіше. —сказав він і хитро усміхнувся. 
—Ну Майкл ...Я вже вся червона. Перестань ,будь ласка .
—Вибач ,але я не можу нічого з собою зробити .—спокіцно відповів хлопець .Я лише похитала головою і продовжила дивитись фільм. 
Потім ми пішли кататись на ковзанах .Це було так весело.Я ще раніше ніколи на них не каталась. Спочатку мені було дуже страшно ,але Ворнер завжди був поруч ,не відпускав мою руку і не давав впасти .Я закохано дивилась йому в очі і була щаслива ,що він поруч .Під кінець сеансу я вже навіть змогла сама їхати. Ворнер сказав ,що як для першого разу я навіть досить непогано каталась. Тоді ми пішли пограти в боулінг. Тут я вже почувала себе більш впевненіше,бо часто з друзями ходила грати. Було кумедно спостерігати за тендітною і маленькою Бланкою ,яка намагалась підняти цю важку кулю .Спочатку вона не змогла збити жодної кеглі і від цього дуже засмутилась ,але потім Ніколас почав її вчити, як правильно це зробити і в неї почало виходити краще .За ними було весело спостерігати. Вони такі милі і закохані один в одного .Такі різні ,але водночас мають щось спільне і підходять один одному. Я рада за них .
Ми й справді добре провели час ,за що я була їм дуже вдячна. Попрощавшись з друзями ми поїхали додому. Я була вже дуже втомлена ,але мені ще потрібно підготуватись до представлення проекту. Мені не дуже хотілось це робити ,але я розуміла ,що потрібно .Я не можу підставити Браяна.
Тоді я почала шукати флешку в своїй сумочці. Потім  зрозуміла ,що мій ноутбук в ремонті і в мене немає на чому відкрити презентацію.І що тепер робити ?Я побачила на письмовому столі ноутбук Майкла .
—Ворнер ,ти ж не проти ,якщо я візьму твій ноут ?Будь ласка .—але хлопець не відповів. Здається ,що він в душі. Не буду його турбувати .Думаю ,що це дрібниця і він би мені дозволив .Тому я встромила флешку в гаджет і почала читати матеріал ,який мені потрібно. Шкода тільки ,що в Майкла немає мишки .Без неї трохи незручно. Та нічого .Краще вже так ніж ніяк. Матеріал був досить легким і я швидко все вивчила. Ще раз переглянула проект і задоволено його закрила. Тоді я почала виключати ноутбук ,але нажала не ту кнопку і відкрила фотографії.Що це таке ?На робочому столі Майкла я побачила всі свої фото .Звідки вони в нього .Я щось нічого не розумію .Тоді на екрані я побачила якусь дивну папку з моїм ім'ям і я відкрила її. Десь хвилину я просто прогортувала все і не могла відійти від шоку. Він має доступ до мого телефону ?Він що контролює мене ?Як він міг так підло вчинити зі мною?По щоках почали котитись сльози .Як він міг ?
З ванної кімнати вийшов веселий Ворнер .
—Кейт ,ти кликала мене ?—запитав він і підійшов ближче ,а я все не могла знайти потрібних слів. 
—Як ти міг ?—єдине ,що я змогла вимовити. Сльози почали текти ще сильніше ,я не могла стримати свої емоції .Здається він одразу все зрозумів і підбіг до ноутбука. 
—Кейт ,люба .Прошу вислухай мене .—він хотів мене обняти ,а я вирвалась і відійшла назад .—Все не так як здається .
—Так !Це не соплива мелодрама. Як ти міг так зі мною вчинити ?Я ж так тобі довіряла ,а ти як підлий шпигун заліз в мій телефон. 
—Я просто хотів тобі допомогти .Ти ж нічого мені не казала про своє минуле .Що я мав робити ?
—Моє минуле не стосується нікого крім мене .Я не хотіла тобі його розказувати .Зрозуміло !Ти стільки часу мені брехав...—я просто закрила очі руками ,щоб він не бачив моїх сліз .
—Та я просто хвилювався !Ти ж нічого мені не кажеш .Абсолютно. Ти сама від мене щось приховуєш і звинувачуєш мене в тому ,що я тобі не довіряю ?
—Це було особисте , розумієш?Я не стала ділитись ,бо мені боляче від цього.
—Я мав знати причину ,чому неможливі наші стосунки. Ти ж стільки часу мене відштовхувала. А я скільки разів  питав тебе ,що з все таки сталось .А ти ?Що зробила ти?Просто мовчала. Я хотів тобі допомогти ,хотів ,щоб разом ми здолали все . Я просто хотів ,щоб ти була щаслива!
—Ти міг мене запитати !
—А ти б відповіла ?—він гірко посміхнувся .—От бачиш .Я прошу тебе .Хоч зараз розкажи що трапилось.Я хочу для тебе лише кращого .
— Та зрозумій ти нарешті вже —моє минуле назавжди в минулому. Я оступилась ,зробила помилку ,яка мала для мене фатальні наслідки.Все життя я буду винити себе через це ,що була такою ідіоткою.Що повірила цій людині. 
—І тепер ти не довіряєш і мені ...
—Я довіряю ,хочу .Але минуле зруйнувало і майбутнє. Я зробила  страшну помилку. І знаєш ,краще ми зараз зі всім цим покінчим ,ніж потім нам обом буде дуже боляче. Ти заслуговуєш дівчини ,яка не обманюватиме тебе .—я встала і направилась до виходу .Так мені ще ніколи не було боляче. 
—Не йди ,Кейт .Я прошу в тебе пробачення .Я благаю .Я зробив велику помилку і я це усвідомлюю .Я знаю ,що цей козел тобі зробив ,але я обіцяю ,що не зроблю тобі так. Я більше ніколи не питатиму тебе про минуле. Давай взагалі забудемо про нього. Мені потрібна тільки ти ,а не хтось інший. Прошу ...—Майкл спіймав мене за руку. Я боялась обертатись ,щоб не зустрітись з його очима. Ворнер зробив мені боляче. Які стосунки можливі без довіри ?Але я  не краща .Ця таємниця завжди буде між нами і не даватиме нам спокійно жити .Поки він ще так сильно не закохався ,поки не прив'язався ми маємо розлучитись. Я не зможу йому потім зробити так боляче. Краще я страждатиму від цього сама. Я люблю його безмежно ,тому й даю шанс на краще життя .Нехай хоч він буде щасливим. 
—Вибач .—сказала я і вибігла з власної ж квартири. Я бігла вулицею як тільки могла .Незважаючи на страшний вітер і погану погоду я не припиняла бігти. Від чого я втікаю ?Від власного минулого ,від  майбутнього ,від почуттів ,які закрутили мені голову. Наївна ідіотка ,яка думала ,що це кохання подолає все...Я помилялась. Моє майбутнє вже давно написане і Ворнера в ньому немає .Він ранив мене ,а я його .Можливо ,він забуде про мене і повернеться до свого старого життя. Я триматимусь осторонь і не піддаватимусь тим почуттям ,бо далі буде тільки гірше. В середині ,в душі я розуміла його вчинок ,але не могла пробачити. І себе теж .За те ,що дала цим стосункам хоть якийсь шанс .Ми ж могли жити далі і не признаватись ні в чому .Можливо б тоді зараз не було так боляче. Але це рано чи пізно мало трапитись. Чи зараз ,чи через 2 тижні. Ми б все одно розстались. Напевно краще ,що ми зробили це зараз .Тепер в моєму житті залишаться лише спогади про peach girl і Ворнера. Наші репетиції ,прогулянки під дощем ,перший поцілунок ,приїзд до його батьків ,поїздка в Чикаго ,пропозиція Дерека ,День народження Майкла ...Все це тепер мої спогади. Я бігала ,а в горлі стояв якийсь комок. Чи правильно я вчинила ?Емоції взяли гору ,але ... Я так заплуталась. Я знаю тільки одне —мої почуття до нього нікуди не ділись . Я завжди любитиму тільки його .Ніяка біль цього не змінить .Куди б я не бігла ,завжди згадуватиму його .Ворнер подарував мені щастя і я ніколи цього не забуду. Шкода ,що воно було таким коротким. 
Від автора :