21 глава

*Майкл 
Сьогодні субота і День народження мого батька ,якому сьогодні виповнюється 45 .Я подзвонив йому зранку і привітав . Він ввічливо подякував і запросив нас з Кейт на вечерю в наш будиночок за містом ,в якому він завжди святкує свої Дні народження. Мій батько дуже впливова і відома людина ,але він той хто любить тишу і затишок ,тому зазвичай святкує цей незабутній день лише в колі своїх найближчих ,своєї сім'ї .Зазвичай це я ,мама і бабуся —батькова мати ,але минулого року її не стало ,тож ми мали святкувати лише втрьох .Для мене стало великим здивуванням ,що батьки запросили Кейт ,бо зазвичай вони не дуже схвально ставились до моїх дівчат ,хоча це й не дивно .Довгих стосунків в мене й то можна сказати не було ,а дівчата були явно не прикладом милої господиньки і майбутньої дружини .Я усміхнувся ,згадавши перше знайомство батьків і Кейт .Вона тоді так міцно стисла мою руку ,перелякана ,вся залита рум'янцем дівчинка ,яка намагалась сховатись за моєю спиною .Я пригадував як категорично вона не хотіла їхати зі мною і я розумів її ,бо я збрехав ,не сказавши батькам правду ,що Кейт не моя дівчина .Я просто не зміг .Але десь глибоко в душі мені хотілось щоб ця брехня стала реальністю .Якби ж Кейт не відштовхувала мене ,якби ж .Але я постараюсь зробити усе ,усе щоб ми таки були разом .Я подзвонив у дзвінок і peach girl відкрила мені двері .
—Ворнер ?Що ти тут робиш ?—напевно вона тільки прокинулась ,бо виглядала дуже сонною і милою.
—Ти ж не забула ,що сьогодні ми їдемо на День народження до мого тата ?
—Я ж казала тобі ,що нікуди не поїду .Це вже занадто ,Майкле .
—Хм ,а я так не вважаю . Сьогодні ти живеш день так я захочу і ти маєш поїхати зі мною .А зараз іди швидко збирайся ,бо ми їдемо тобі по сукню ,мені по костюм ,о і ще допоможеш вибрати мені подарунок .
—Колись я відімщусь тобі за всі твої витівки ,Ворнер .—грізно сказала Кейт .—Проходь на кухню ,мені потрібно трішки часу ,щоб зібратись .Заварити тобі чаю ?—попри те ,що Кейт була все ще зла ,вона максимально стримувала себе і навіть була ввічливою .Уявляю ,як вона зараз хотіла мене придушити ,від цього я почав усміхатись .
—Ні , дякую .
—Гаразд.—Кейт попрямувала перевдягатись ,а я сів за стіл і почав гортати стрічку в Інстаграмі .Коли мені це надоїло ,то я почав думати над подарунком для батька .В голову мені так і не прийшла жодна нормальна ідея .
—Я готова .—Кейт знову повернулась до мене на кухню .Вона була одягнена в чорні джинси скіні з високою посадкою і білу футболку оверсайз .Її волосся було злегка підкручене від чого зачіска здавалась максимально легкою .Без макіяжу вона здавалась ще красивішою ,лише блиск для губ привернув мою увагу ,з ним вона здавалась дуже милою .
—Ну що ж ,тоді ходімо .—ми вийшли з квартири і Кейт закрила двері .
—Можливо перейдемось по сходам .—в її очах було ледь помітне хвилювання .Мабуть ,що вона ще досі боїться їздити ліфтом після того випадку .
—Ок .—спокійно відповів я ,хоч іти й було трохи далеко ,бо вона жила високо .Я не хотів більше бачити її такою наляканою ,як тоді .Кейт навіть усміхнулась на мої слова .Я був радий бачити її веселою .
—В тебе є машина ?—здивовано запитала Кейт ,коли побачила мій Audi a8 в чорному, як пітьма кольорі .
—Так .Як ти знаєш я фанат байків ,але і машина теж в мене є ,просто я дуже рідко на ній катаюсь .Але цей день як виняток ,бо нам далеко їхати ,та й ти будеш в сукні ,думаю ,що тобі буде незручно.
—Невже сам Ворнер подумав про те чи буде мені зручно .Треба цей день в  календарі відмітити .
—Хах .—я лише іронічно посміявся і відкрив їй двері .—Прошу ,мадам .
—Дуже дякую .—Кейт мене перекривила від чого ми обоє почали сміятись. Я сів за кермо і ми швидко рушили в бік торгового центру .Я одягнув свої сонцезахисні окуляри ,бо мені в очі почало сліпити сонце .
—Що знову не так ?—я здивовано глянув на Кейт ,яке незрозуміло дивилась на мене .
—Сьогодні прямо день сюрпризів .Ворнер на машині ,в окулярах .
—І цікаво чим ж тобі мої окуляри не вгодили ?
—Нічого,просто незвично тебе в них бачити .Тобі вони ідуть .
—Дякую .—по дорозі Кейт залипала в своєму телефоні ,а я час від часу споглядав за нею .
—Ми вже приїхали .
—Що ?—Кейт дістала один навушник з вуха .
—Приїхали кажу .Виходь .
—Ага ,ок .Я просто трошки задумалась .
І ми пішли в торговий центр в пошуках того ,що нам було потрібно .Спочатку ми зайшли мені по костюм .Кейт вибрала мені декілька варіантів і я пішов їх приміряти. Наш вибір зупинився на сірому костюмі в клітинку .Кейт ще пропонувала купити мені якесь класичне взуття до них ,але я відмовився від її пропозиції .Думаю,що  це вже перебір ,краще піду в своїх улюблених білих кросах .Далі ми пішли в пошуках плаття для Кейт .Ми проходили близько години ,але Кейт нічого не подобалось так , що вона навіть міряти не хотіла .
—Так ,все .Такими темпами ми так тобі й нічого не купимо .Ми заходимо в цей магазин і точно купимо в ньому тобі плаття .Я сам тобі виберу .
—Ей ,ні .Тут дуже дорого— це по-перше ,а ще я хочу вибрати сама плаття —це по-друге .
—А ще сьогодні ти живеш по моїх правилах і це по-третє ,тому всі твої правила анулюються ,тож вперед .—вона насуплено глянула на мене і ображено надула свої щоки як маленька дитина .—Ну все ,не дуйся ,ходімо .А будеш поводитись як вредіна я виберу для тебе таке плаття ,що ти потім пошкодуєш ,що не поводилась як хороша дівчинка .
—Колись я помщусь тобі за все ,Ворнер .—грізно прокричала Кейт ,але це виглядало дуже мило й кумедно .
—Все мала ,моє вбивство відкладемо на потім ,зараз плаття .—і ми зайшли всередину . Я одразу рушив в пошуках плаття для Кейт .А вона просто за всім цим спостерігала .І до чого ти Ворнер докотився ?Вибираєш плаття для дівчини. Хах ,ще б місяць тому якби мені хтось сказав ,що я буду це робити ,то я б сказав ,що це неможливо ,але от як в житті буває .Проте ,заради цієї дівчини я був ладен робити будь-які crazy вчинки .Вона змінює мене ...
Я знайшов 3 плаття і віддав їх Кейт і відправив її в примірочну. За хвилину вона вже вийшла в першому. Це було чорне коротке плаття з великим вирізом на спині .Кейт пройшлась в ньому .
—Наступне. —та закотила очі і пішла знову в примірочну. 
Тепер вже Кейт вийшла в наступному. Довге синє плаття з вирізом на нозі і на тонких брительках. Плаття саме по собі було досить непоганим ,але Кейт воно не дуже личило. 
—Давай наступне. 
Щось вона довго не виходить .
—Кейт ,що ти так довго ?
—Я в ньому не вийду .
—Кейт ,ну що ти як маленька ?—чому вона завжди вередує.Ну ок ,не хоче по-хорошому ,то буде як завжди .Я сам зайшов в примірочну. Кейт стояла в яскравому червоному атласному платті ,яке красиво обтягнуло її фігуру. На спині воно було на тоненьких зав'язочках ,а спереду так сказати було дуже відкрите. 
—Тобі личить .
—Він ще сміється . Ворнер я в ньому нікуди не піду. Воно занадто відверте,явно не для зустрічі з твоїми батьками .Краще я вдома знайду якесь плаття ,бо тут немає нічого нормального. 
—Стій тут ,я зараз буду .
Я вийшов з примірочної .Ну має ж тут бути якесь плаття ,яке сподобається Кейт.Не вірю ,що його тут немає .Як раптом я побачив адміністратора ,яке несла 3 ще запаковані плаття .
—Доброго дня .Чим можу вам допомогти ?—запитала адміністратор ,коли я підійшов до неї .
—Перепрошую ,а ці плаття продаються ?
—Це сукні з нової колекції ,нам їх щойно привезли прямо з Італії. Так ,вони вже в продажі. 
—Я б міг на них поглянути ?
—Так ,звичайно .
Дівчина показала мені всі 3 .Але я одразу зрозумів ,яке нам потрібно .Ніжне бузкове плаття середньої довжини з красивими рукавами і з легкої  напівпрозорої сіточки ,яке зав'язувалось на поясі . Воно було таким витонченим і елегантним .Я взяв його і пішов до Кейт. 
—Приміряй .—я віддав їй плаття ,а сам присів на диванчик в салоні .
Ситуація знову повторюється .І чому вона так довго ?Невже воно їй не подобається ?—Кейт ,я заходжу .—коли я опинився в примірочній ,то просто застиг від здивування .Яка ж вона була красива в ньому ,таке враження ,що це плаття створене саме для неї .Воно була в ньому надзвичайно милою і водночас елегантною .Це те ,що нам потрібно. 
—Я не змогла застібнути застібку. —я підійшов ближче і побачив її відображення в дзеркалі. Я не міг намилуватись нею .Ця дівчина заставляє мій мозок просто плавитись .Я підійшов ще ближче і обережно забрав її волосся на бік. Я відчув ароматний запах її парфумів. Ніжна сакура ,ваніль і лимон просто затуманювали мій розум .Я опустив очі і побачив застібку ,я обережно потягнув її до верху і Кейт обернулась до мене .Я зачаровано спостерігав за нею. Вона була схожа на якусь принцесу ,яку мені дуже хотілось поцілувати,але я знав ,що це лише моє бажання ,яке не може бути реальністю .
—Ти просто неймовірна .—я обережно поправив локон ,який спадав їй на очі .Кейт усміхнулась мені у відповідь .Між нами запанувала незручна тиша .Я легенько зжав пальці в кулак ,щоб опанувати себе і все ж вимовив:—Ми беремо це плаття .Ти переодягайся ,а я на касу .
—Ні ,воно занадто дороге ,як для плаття ,яке я одягну раз в житті .
—Мені байдуже на ціну ,головне ,щоб воно тобі подобалось. А по твоїх очах і так все видно ,тож ...
Я пішов оплачувати нашу покупку .Кейт вийшла і ми прямували в кафе ,яке знаходилось навпроти .
—Що ти  будеш ?
—Капучіно і круасан .
—Офіціант !Нам ,будь ласка , апельсиновий сік ,бельгійські вафлі з карамельним сиропом і клубнікою ,капучіно і круасан з ...з чим ти хочеш крусан ?—Перепитав я в Кейт .
—З вишнею .—відповіла вона .
—Гаразд ,ваше замовлення буде готове через 10 хвилин. —відповів офіціант і забравши замовлення пішов. 
—Дякую тобі .—Кейт підняла очі і подивилась на мене .
—За що ?—здивовано запитав я .
—За плаття ,воно справді дуже красиве. —я мило усміхнувся Кейт .
—Це дрібниці .А от усмішка peach girl цього справді варта .Кейт мені ще в дечому потрібна твоя допомога .
—Слухаю.
—Я так і не придумав ,що подарувати батькові. Допоможеш ?
—Хм ,думаю це буде важко. Я ж абсолютно нічого про нього не знаю .Розкажи хоча б щось про тата .
—Ок .Він впливовий бізнесмен ,який займається готельно-ресторанним бізнесом вже близько 25 років .Спочатку працював звичайним адміністратором ,далі заступником директора ,а потім вирішив відкрити власний бізнес і як бачиш у нього це вийшло. Сьогодні йому виповнюється 45 .
—Ого ,твій батько виглядає на років 40 максимум. 
—Так ,просто він добре доглядає за собою .
—Хм ,думаю цієї інформації буде замало .На думку приходять лише якісь банальні варіанти .Типу якоїсь дорогої ручки ,для підписання ділових паперів чи краватка.Розкажи ще щось цікаве .
—Навіть не знаю .Ми з батьком рідко спілкуємось...—я й справді не знав ,що мені сказати .
—Ну , Ворнер молодший подумай добре. Можливо якесь хоббі ...
—А ,точно . Пам'ятаю ,що коли я був маленький батько дуже захоплювався фотографіями.У нього ще був такий старий фотоапарат ,який робив чорно-білі фото .Раніше ми жили в будинку ,в який сьогодні ми поїдемо, і там навіть у батька була спеціальна кімната ,де він якраз таки займався цими фотографіями . Пам'ятаю ,що одного разу я туди зайшов.Там було дуже темно ,а ще тато опускав в якусь рідину фото і на них з'являлись силуети людей ,а потім він розвішував ці фото. Для мене це була якась магія .
—О ,це вже цікаво .Продовжуй .
—Але одного разу я нечайно кинув батьків фотоапарат і він поломався. Він йому ще від прадіда перейшов у спадок .Я тоді так плакав ,бо справді не хотів його кидати .Батько звісно що засмутився ,але намагався мене заспокоїти .Потім тато якось забув про це захоплення .А зараз я і сам не знаю .
—Я знаю ,що тут неподалік є магазин з антикваріатом ,де б ми могли знайти якийсь рідкісний екземпляр фотоапаратів .Думаю ,що твоєму батьку сподобався б такий подарунок .
—Кейт ,ти просто геній .Як я сам до цього раніше не додумався .
—Ваше замовлення .—до нас прийшов офіціант і приніс нашу їжу .Після того як ми перекусили ,то одразу направились до цього магазину з антикваріатом. Старенька запорошена вивіска "Welcome " і дзвіночки на великих і красиво вирізьблених дерев'яних дверях .Це місце так і пахло реліквіями і минулим .Здавалось ,що я опинився в Нью-Йорку десь в 70-х роках 20 століття. На вході нас зустрів привітний старий дідусь в чудернацьких круглих окулярах. Він з нами привітався ,а ми почали оглядати приміщення ,стіни якого були повністю забиті різноманітними поличками ,на яких було багато різноманітних коробочок з прикрасами,колбочок з незрозумілим вмістом ,багато видів різноманітної зброї ще з часів Першої і Другої світової ,рукописні сувої ,запорошені рамки з вже вицвівшими фотографіями незнайомих панянок і багато чого іншого .Я ступив крок і відчув сильний скрегіт дерев'яної дошки під ногами .Мабуть, що цій підлозі років більше ніж мені і то навіть не в 2 чи 3 рази .Все це місце мало якийсь свій особливий запах ,який я ніколи не чув раніше.Напевно так і пахне наше минуле .Ми підійшли до продавця ,який сидів за невеличким старим письмовим столом ,на якому теж було дуже багато стареньких речей .Там я побачив стару гасову ламку ,кольє з красивими дорогоцінними камінчиками ,які переливалось веселкою на сонці і стару газету ,краї якої були обпалені .Газета була між двома шарами скла ,мабуть ,що вона дуже рідкісна .Чоловік з дивним конусоподібним капелюхом і чудернацькими окулярами підвів очі і глянув на нас .Я відчував себе як Аліса з країни Чудес .От тільки тут кролика з годинником не вистачало .
—Нам потрібен рідкісний фотоапарат з власною історією. 
—Хм ...думаю в мене є те ,що вам потрібно .—чоловік дістав великий старий записник з шкіряною обкладинкою і відкрив його .—3496 !—радісно вигукнув той і побіг до одної з полиць .Він взяв драбину і піднявся на сам її вершечок .З верхньої полиці він дістав велику коробку .Він зняв її і поніс до нас .Чоловік легко здув з неї пилюку ,від якої ми всі троє почали кашляти .
—Цей фотоапарат належав одному молодому солдату .Його звали П'єр .За легендою хлопець був закоханий у одну багату дівчину,батько якої був італійським торговцем ,який продавав дорогоцінні тканини. У П'єра ж батьків не було ,бо вони померли ,коли хлопець ще був немовлям .Юнака виховував дядько Олівер ,який був художником і з дитинства привчив малого  любові до мистецтва .Вони жили бідно ,проте були щасливими людьми .Одного разу П'єр фотографував квіти в парку і там він зустрів Аманду —дочку торговця .Вони одразу закохались один в одного .Дівчина знала ,що батько ніколи не дозволить їй одружитись з бідним солдатом ,тому вони зустрічались таємно .При кожній зустрічі П'єр фотографував Аманду на свій фотоапарат .Вони були такі щасливі разом ,проте одного разу батько дізнався про їхні стосунки і заборонив доньці бачитись з П'єром .Дівчина не послухала батька і за це той вирішив поквитатися з солдатом .Аманда дізналась ,що батько хоче підсипати П'єру отруту і зустрілась з ним вночі .Тоді вони вирішили разом втекти ,але не встигли .Батько наздогнав їх і вистрелив в П'єра .Вистріл був смертельним для хлопця. Хлопець помер ,але на останок сказав :
—Амандо,мій ясний світанку ,наше кохання увічнене в 199 фотографіях ,які засвідчують мою сильну любов до тебе. Кохана ,моя біла трояндо ,збережи їх як останній спогад про мене ,а фотоапарат цей нехай далі буде свідком чийогось сильного кохання .
Дівчина знайшла всі 199 фотографій і фотоапарат ,вона забрала їх і назавжди втекла від батька .Після цього ніхто про неї не чув .Але 4 роки тому в Італії було знайдено сховок Аманди з цими фото і сам фотоапарат .На звороті фото були написані вірші присвячені П'єру .Також було знайдено заповід в якому дівчина наказала віддати фотоапарат в наш антикваріатний магазин .Виявляється ,що Аманда жила неподалік звідси .Ось така от старовинна історія в цього фотоапарату .—ми захоплено встлухались в кожне слово,навіть я мов зачарований слухав розповідь цього дідуся. 
—Скільки ви хочете за нього ?—запитав я .Той лише усміхнувся на моє запитання .
—Юначе ,тут нічого не можна купити за гроші .
—А що тоді ви хочете ?—здивовано поглянула на нього Кейт .
—В цьому магазині ви можете лише обміняти одну річ на іншу .Лише ту річ ,яка матиме таку ж історію ,лише ту річ яка цінна для вас .
—Але ж у нас немає нічого такого .—я здивовано глянув на Кейт .І ще раз подумав ,що в мене є.Думаю ,що мої кросівки не підійдуть на взамін на антикваріат .І що тепер робити ?Я так хотів купити цей фотоапарат а тут на тобі .
—Думаю ,що в мене є дещо .—почала говорити Кейт.Вона обережно відстібнула золотий браслет зі своєї руки і дала його цьому дідусю .
—Непогано .Це оригінал.Звідки у вас цей браслет ?
—Спогад з мого минулого .Річ ,яка в один момент нагадувала мені про щастя ,була символом мого сильного кохання ,але потім стала болючим спогадом брехні і зради .Річ ,яка змінила значення через час .—на очах Кейт почали з'являтися ледь помітні сльози .
—Вам не шкода його віддавати ?—запитав він .
—Зовсім ні .Нехай він попаде в руки до тої ,яке буде щаслива по-справжньому ,а не насолоджуватись маленькою оманою ,яка рано чи пізно мине .—Кейт віддала браслет і швидко вибігла з крамниці .Чоловік швидко віддав мені фотоапарат і я вибіг за нею .Та сиділа біля фонтану , закриваючи руками лице .Я підійшов ближче і присів біля неї .Я прижав її до себе і легенько гладив по м'якому шовковистому волоссі .Значить хтось розбив тобі серце в минулому ,Кейт .Хтось обманював тебе .Який ж покидьок посмів так вчинити з нею ?Я був злий на нього,злий на те ,що через якусь погань вона зараз в такому стані і ще й через це боїться признатись в тому ,що я їй подобаюсь .Вона не хоче починати зі мною стосунки через те ,що боїться знову так помилитись ?Чи є ще щось ?
—Мала ,ну перестань ,прошу .—я підняв її лице і обережно почав витирати сльози. —Я впевнений ,що той козел не вартий твоїх сліз. Прошу. Інакше мені прийдеться тебе полоскотати. —Кейт усміхнулась крізь сльози .—Мала ,не муч себе .Ти така красива ,добра ,навіть коли плачеш така мила ,а ще дуже весела .Думаю ,що той йолоп ще пожаліє ,що втратив тебе .Забуть про нього нарешті .І перестань плакати .А то я вже починаю тебе лоскотати .
І я таки почав лоскотати Кейт ,від чого вона почала сміятись .
—Ну все ,Майкле ,я зараз зі сміху помру .
—Добре ,але обіцяй ,що перестанеш плакати .—та схвально похитала головою .—Я подав їй руку і ми обоє встали .—А тепер поспішімо ,а то ми до батьків запізнимось .
—Гаразд .
—Я спочатку тебе завезу , тоді сам поїду збиратись і десь через годинку я по тебе заїду .Тобі буде достатньо часу ,щоб зібратись ?
—Думаю ,що так .
—Ну тоді вперед .
Ми забрали подарунок і поїхали . Я включив в машині музику і почав кумедно підспівувати ,а Кейт сміялась з мене .Добре ,що я зміг її розвеселити і підняти настрій. Більше ніхто не зможе її засмутити .