20 глава

*Кейт 
Нарешті ми приїхали .
—Биття тарілок . Ворнер ти жартуєш ?—от тільки цього мені зараз і потрібно .
—Peach girl  ,це саме те ,що тобі зараз потрібно .Повір мені ,це допоможе .
Майкл допоміг мені одягнути захисні окуляри і далеко жбурнув тарілку. Вона розлетілась на дрібні кусочки .Він дав і мені одну .
—Спробуй,тобі полегшає .
Я закотила очі і взяла тарілку .З усієї сили кинула її в стіну .Дрібні шматочки білої кераміки посипались донизу .Я відчула приплив адреналіну і одразу взялась за іншу тарілку .Одна за одною вони розлітались на дрібні уламки ,нагадуючи про моє минуле .Чи полегшало мені ?Так ,це справді допомогло .Ворнер з таким ж запалом розбивав посуд .В кінці на наших обличчях з'явились усмішки .
—Я ж казав ,що допоможе .
—Важко це визнавати ,але сьогодні ти правий Ворнер .
Хлопець іронічно усміхнувся .
—Ну що ж ,а тепер з таким ж запалом вперед на тренування .—я подивилась на нього очима котика з мультфільму "Шрек ",але це не подіяло .—Ні ,peach girl ,ми вже й так багато пропустили.Нам так першого місця не видати .
—Ти правий .—потрібно тренуватись ,якщо ми хочемо перемогти .
Майкл викликав таксі і ми поїхали на студію .Я вже відпустила весь той негатив ,який ввібрала в себе сьогодні .Байдуже на Ребекку і всі її капості .А всі решта нехай думають те ,що хочуть .
Майкл відкрив двері студії і ми зайшли в середину .
—Ну що ж ,peach girl ,вперед .Кубок сам себе не виграє .
Ворнер включив музику і ми почали розминатись .
2 години тренувань пройшли просто моментально .Я лежала на підлозі і в мене навіть сил підвестись не було.
—Майкле ,дай воду ,будь ласка .
—Візьми сама .—захекано промовив Ворнер ,який лежав поруч .—Я вже занадто стомлений .
—Ну Ворнеррр.—благально простогнала я .Мої м'язи адсько боліли ,сил навіть підвестись не залишилось .—Мені потрібно охолонути ,дай води .— я обернулась до нього і легко штовхнула в плече ,від чого Ворнер незадоволено скривився ,але все ж підвівся і пішов по воду.Ура ,нарешті я поп'ю і мені стане краще. Від цієї думки я аж відчула якийсь приплив енергії .Але мої плани було зруйновано .Ворнер не дав мені випити цю кляту воду ,а виприснув її на мене .Від несподіванки я аж підскочила .
—Ти ж хотіла охолонути .—хлопець почав сміятись .
—Ну я зараз покажу тобі " охолонути " Ворнер !—злісно прокричала я і побігла в пошуках другої пляшки .Добре ,що вона була не далеко .Я швидко відкрила її і теж приснула водою у хлопця.Так йому й треба .В нас розпочалась справжня гра .Ми бігали один за одним по студії і обливали водою ,все це супроводжувалось нашим сміхом .Від тих замучених людей ,які навіть піднятись не могли і сліду не залишилось .Коли вода закінчилась ,ми обоє присіли на підлогу один навпроти одного .
—Пропоную нічию .—перший заговорив Майкл і подав мені руку .Я її пожала і похитала головою в знак згоди .Ми обоє були мокрі до нитки .Таке враження ,що я в себе вдома в Україні і зараз "обливний понеділок ".
—Майкле , я повністю мокра .Як мені тепер додому іти ?—я з образою глянула на нього ,хоча й ледве стримувала себе від сміху .За цей короткий час Ворнер встиг заразити мене своєю спонтанністю і обезбашеністю .Тепер я теж піддаюсь власним емоціям і бажанням ,інколи не дослухаючись розуму і здорового глузду .Мабуть ,цього в житті мені і бракувало до повного щастя.Я відчувала себе так добре ,радіючи цьому моменту .А й справді так жити набагато веселіше і легше ,бо ти не задумуєшся про наслідки і взагалі забуваєш про свої проблеми ,бо отримуєш кайф від прекрасного моменту ,в якому ти знаходишся зараз .Але чи добре це ?Якщо я зараз піддалася цим дитячим, можна сказати ,веселощам ,то можу й піддатись більшим почуттям .Це лякало мене ...
—Не засмучуйся ти так .В мене з собою є запасна чиста футболка .—Від відійшов до свого рюкзака і простягнув мені чисту білу футболку з надписом : Forever in this moment .
Хм...А й справді ,якби ж ми могли залишитись в цьому моменті назавжди .Бути тими безтурботними дітьми ,які не знають що таке проблеми .Якби ж ...
—Дякую тобі ,Майкле .
—Завжди прошу ,peach girl .—він мило мені усміхнувся .
—Стоп ,але в чому ж тоді підеш ти ?
—Хах.Хвилюєшся за мене ?—він лукуво усміхнувся і підмигнув мені .
—Не хочеться в останній день міняти партнера ,бо минулий знову підчепив якусь заразу через власну впертість .Одягни ти її .
1:1 Ворнер.
—Хлопець в мокрій футболці на вулиці це звична справа ,а от дівчина .Peach girl ,перестань зі мною спорити . Ця футболка твоя ,все !—він простягнув мені її .Я закотила очі і насуплено глянула на нього ,але все ж взяла .—Якщо тобі стане від цього легше ,то я поставлю її на сонце сохнути і за хвилин 30 думаю вона вже встигне трохи підсохнути ,бо сьогодні дуже жарко .Ти б могла почекати на мене за цей час і я б відвіз тебе додому ,тим паче ,що я попросив друга і він привіз мені байк сюди .
—Думаю ,що зможу добратись сама .
—А я думаю ,що краще ти поїдеш зі мною ,бо на нас все ще можуть чекати репортери .Це в твоїх інтересах. 
Блін ,а я вже й забула про те ,що сталось вранці .
—Гаразд .—Майкл зняв свою футболку і поставив на підвіконник ,щоб вона швидше висохла .
—Кейт,ти ще довго будеш в тій мокрій футболці ?Чи тобі допомогти її зняти ?—лукаво посміхнувся Ворнер .Вічно він із своїми жартами.
—Ох ,обійдусь без твоєї допомоги .Обернись , Майкле .—тепер вже я переможно глянула на нього .
—Ой ,чого я там не бачив.—зі здивуванням глянув на мене Ворнер. В його очах знову грали бісики .
—Обернись ,бо єдине що ти зможеш бачити це свій фінгал під оком .
Майкл якось розчаровано закотив очі ,але все ж обернувся .А я тим часом переодягнулась в його футболку .Такий вже знайомий мені і рідний запах .Я ще раз його вдихнула і просто розтанула .Запах цитрусових ,кориці і гострих спецій ,які зворушували кожну струну моєї душі .Я готова була віддати все ,лиш би ,хоча б цей аромат залишився мені в спогад про цього хлопця .
Я одягнула футболку і покружляла навколо .Вона була мені як плаття ,бо я була не дуже високою.
—Можеш обертатись .—тихо промовила я .Ворнер обернувся і закусив губу .
—Тобі личить .
Я іронічно усміхнулась .
—Давай зіграємо у гру  .
—Яку ?
—Правда або дія.Тобі й так прийдеться на мене чекати .
—Гаразд .—і навіщо я погодилась?Ця гра вже одного разу погано для мене закінчилась .Я взагалі інколи не думаю ,але вже прийдеться грати .
—Ок .Правда чи дія ,Кейт ?
—Правда .
—Твій улюблений колір ?
—Немаю ,люблю всі одинаково .Правда чи дія ,Ворнер ?
—Правда .Відколи ти граєш на гітарі ?
—Вже 5 років .—на лиці Майкла з'явилась ледь помітна усмішка .
—Чому ти почав грати ?
—Одного осіннього вечора я прогулювався Нью-Йорком і побачив одного вуличного музиканта ,який грав на гітарі .Я так захопився ,що простояв біля нього десь близько години .Він дуже круто грав ,видно ,що дуже любив це діло .І я теж вирішив спробувати і наступного ж дня пішов купив собі гітару .Вчився я сам ,інколи ще переглядав відео в Інтернеті .І в мене почало виходити .Зрозумів ,що музика і гра на гітарі це моє .—я уважно слухала Майкла .Як я хочу ,щоб він ще раз заграв .Згадувала момент ,коли він заграв для мене .—Правда чи дія ?
—Правда .
—Але скажи тільки правду .Яка була твоя перша думка про мене ,коли ти вперше мене зустріла ?—я почала згадувати той день в клубі .
—Спочатку я подумала ,що ти  невихований хам і егоїст ,Ворнер .Ти ж тоді на мене так наїхав через той лимонад ,що мені хотілось просто втекти і ніколи тебе більше не зустрічати  .Коли я побачила тебе в універі ,то подумала ,що мені приснився жах .А мені ще й тоді прийшлось сісти біля тебе .Єдине бажання ,яке в мене тоді було це стерти нам обом пам'ять.А далі наше знайомство на цій студії .Мені здавалось ,що доля просто знущається з мене ,а ти був моїм покаранням ,Ворнер.Юнак ,який хоче вивести мене з себе і довести ,що в усьому він кращий ,а мені хотілось показати ,що світ не крутиться навколо тебе ...Проте ,я в дечому помилялась .Перше враження було хибним ,Ворнер .Воно почало мінятись після наших пригод біля океану .Якщо в перший день я хотіла назавжди забути про тебе ,то зараз чомусь не хочеться .З твоєю появою в моєму житті я дуже змінилась . Дякую за всі ті смішні підколи ,наші пригоди ,прогулянки під дощем .
—Це дуже мило .—Ворнер глянув на мене як маленьке кошенятко .Він підійшов до мене і обняв .—Я теж ніколи не забуду тих моментів . Дякую за все .—його бархатний голос  заставляв моє серце просто вилітати з грудей .
—А що подумав ти про мене ,коли вперше побачив ?
—Подумав ,що ти peach girl — маленька стервочка ,яка могла опустити на землю самого Ворнера .І за це я тебе зараз покараю .—Майкл єхидно усміхнувся і почав мене лоскотати .Я не могла припинити сміятись ,так лоскітно мені було .Я опинилась на підлозі ,а Майкл зверху лоскотав мене .Він бачив ,що я просто заходилась від сміху і починав лоскотати ще сильніше .От Майкл ,я ще тобі за це покажу .Я теж почала його сильно лоскотати .Ах ,це і твоє слабке місце ,Ворнер .Він теж почав заходитись від сміху .Я швидко вибралась і вже тепер я опинилась зверху і лоскотала його .Я думала ,що вже здобула перемогу ,але Майкл ще той брехун .
—Все все ,здаюсь .—я вирішила його пошкодувати і перестала лоскотати ,а той єхидно усміхнувся і тепер ми знову помінялись місцями .—Останнє слово завжди за мною , peach girl .Правда чи дія ?
—Це ж ти мене щойно питав .
—Хах ,але я відповів на твоє питання про те ,яка була моя перша думка про тебе ,тому можеш вважати ,що я вибрав правду і відповів.
—Так нечесно .—я незадоволено глянула на нього ,як мала дитина в якої забрали цукерку .
—Не хмурся, мала .І доречі ,ти двічі вибила правду ,тому зараз виконуєш дію.—о прекрасно ,коротко про мою везучість .Я закотила очі .
—Ну що ж ,уважно слухаю .
—Можливо ,ти виконаєш нарешті дію Крістофера ...—від цих слів в мене просто мурашки по тілу пройшли .Нагадую ,що я все ще залишалась у пастці Ворнера і не могла встати,тікати було просто нікуди .—Тепер ти точно нікуди не втечеш ,Кейт .—Майкл повільно нахилився до мене щоб поцілувати .А я просто закрила очі ,не знаючи що очікувати .Раптом я почула якийсь стукіт .
—Надіюсь ми вам не помішали .—в кімнату зайшла наш декан і чоловік років 40 з такими ж красивими очима як у Майкла .
—Мамо ,тату ...—упс ,це ж батьки Ворнера .Мені хотілось провалитись під землю від сорому .Уявляю ,що вони про нас тільки подумали .Мої щоки моментально залились рум'янцем ,а мову взагалі відняло. Майкл швидко піднявся і допоміг мені встати .Я стала позаду нього .
—Ми репетирували новий танець .—намагався викрутитись Майкл .—До речі , це Кейт— моя нова партнерка .—батьки Майкла усміхнулись .
—Мене звати Адам Ворнер ,а це моя дружина —Алісон .
—Приємно познайомитись .—ми пожали один одному руки .
—Кейт ,а ти дуже смачно готуєш .Це ж сьогодні твоїми млинцями ми поласували .—розпочала мама Майкла .
—Дякую ,мені дуже приємно .—я так хвилювалась .Майкл побачив це і взяв мене за руку .На душі стало якось спокійніше .
—Ми чули зранку про скандал ,який влаштувала Ребекка і вирішили тебе провідати .Як ти ?Точніше ви .
—Вже краще ,тату ...—але чоловік перебив його .
—Як же мені надоїла вся ця їхня сімейка. Її батько був таким ж у юності ,вічно хотів обскакати мене і принизити .Надіюсь ,що більше це не повториться ,інакше я зроблю все ,щоб він збанкрутував .—від цих слів мені аж стало легше .Значить батьки Майкла не сердиті на нас і не повірили в це .Мати Майкла усміхнено і якось по-доброму  дивилась на мене .
—Майкле ,а чому ти стільки часу приховував від нас свою дівчину ?—промовила місіс Алісон .Від цього запитання в мене просто був шок .—Ми б хотіли познайомитись з тобою краще ,Кейт ,тому думаю ,що Адам не буде проти ,якщо ви разом з Майклом приїдете на святкування День народження мого дорогого чоловіка .
—Я тільки за .—промовив містер Адам і мило усміхнувся .
—Гаразд ,тату ,ми будемо .—спокійно промовив Ворнер .Стоп !Що ?Яке будемо ?Він що з мене знущається ?Я зі здивуванням глянула на нього ,але він лише лукаво усміхнувся .
—Ми вже ,мабуть ,підемо .Гарного вам тренування .—весело промовила мама Ворнера .—ми попрощались і батьки Майкла пішли .
—І за що це все на мою голову ?—благально простогнала я .—Твої батьки напевно подумали ,що я якась ...навіть важко уявити що вони могли подумати ,коли нас побачили .
—Хм...мені здається ,що про це подумала тільки ти .—він лукаво усміхнувся і підійшов поближче .
—Майкле, ти що геть здурів ?Навіщо ти на все погодився ?Відколи це я твоя дівчина ?І ще я нікуди з тобою не поїду!
—Peach girl я зробив так як буде краще для всіх .Моя мама б все одно змусила тебе поїхати ,тому ...Прийдеться тобі один день таки побути моєю дівчиною .
—А от і ні .—Майкл наблизився і я опинилась припертою до стіни .Відстань між нами була такою короткою ,що я чула його серцебиття .
—А от і прийдеться ,мала .—той закусив губу і лукаво глянув на мене .—Ти винна мені ...День за моїми правилами ,пригадуєш ?
—Ні ,ти не посмієш .—я грізно помахала в нього перед очима вказівним пальцем .
—Ще й як посмію ,peach girl ,ще й як .Ти ж в нас хороша дівчинка і дотримаєшся слова. Правда ?—він тихо проговорив мені це на вухо .І як перед ним взагалі встояти. Цей аромат знову затуманював мені розум,але в останній момент я відштовхнула Ворнера в груди ,на що той розсміявся .
—А це вже ні .Я не буду прикидатись твоєю дівчиною !—я розвернулась і направилась до виходу .
—Кейт ,не поводься як маленька дівчинка .—той спіймав мене за руку і притягнув до себе. 
—Я буду поводитись як захочу !
—Ну добре ,мала ,давай поки що закриємо цю тему .Моя футболка вже підсохла і ми можемо їхати додому. 
—Я сама дойду !—незадоволено прокричала я. 
—Це вже давно вирішено .Або зараз ти як послушна дівчинка сідаєш і ми нормально їдемо ,або я зараз тебе понесу на руках і в додачу ще буду лоскотати .
—Я вибираю перший варіант .
—Знав ,що ти це скажеш .
—Але я все ще ображена на тебе ,Ворнер .
—Не хмурся ,кіця ,тобі зморшки не личать .—і як після цього можна нього ображатись ,якщо він усе переводить в жарт .Майкл одягнув свою футболку і ми поїхали додому .