18 глава

*Катя 
Нік тут .Він теж буде брати участь у конкурсі з новою партнеркою .Це що якийсь жарт чи мені просто приснилось жахіття ?Ні .Це була моя реальність .Сльози котились по моїх щоках самі по собі .Відчай ,розчарування ,біль і  спогади .Як ж мені було погано.Минуле ,від якого я так втікала знайшло мене .Як цей покидьок подивиться мені в очі ?Я боялась нашої зустрічі на конкурсі ,боялась ,що знову він зробить мені боляче .Людина ,яка зруйнувала моє життя ,розбила на друзки знову тут .Він зруйнував моє минуле ,але це було не найгірше .Через нього я змушена забути про власні почуття до Майкла .Скільки ж нещастя ти приніс в моє життя Нік ...
Майкл не розумів ,що зі мною відбувається ,хотів мені допомогти ,але я не могла йому розповісти правду . Пам'ятаю тільки його міцні обійми ,від яких я відчувала себе в безпеці. Я вдихала його аромат і не хотіла відпускати ,але зрозуміла ,що мушу .Я втекла від власних почуттів і від Майкла .Близько години я тинялась вулицями.Ноги самі завели мене додому .Я була така самотня і не знала ,що мені робити далі .Не придумавши нічого нормального я пішла на кухню.Відкривши камеру я побачила відерце з морозивом .Моє улюблене —карамельне .Я вирішила подивитись серіал і трохи відволіктись .Можливо ,це хоча б трішки мені допоможе .Я не встигла й сісти на диван ,як почула дзвінок в двері .І хто ж це ?Я відчинила їх і побачила перед собою Ворнера .Він віддав мені телефон ,але я не змогла його відпустити .Мені потрібен був хтось ,я не могла залишатись в цій повній самотності .На диво ,він погодився .Ми разом дивились серіал. Час від часу я тишком поглядала на нього .Мені хотілось ще раз його обійняти ,але я стримувала себе .Як же я хочу бути поруч з ним ,але через помилку в минулому не можу .Я подумки проклинала той день ,коли зустріла Ніка .Якби ж ми ніколи не зустрілись я б в нього не закохалась ,він б не кинув мене ,мені б не прийшлось одружуватись з іншим і я б ...так ,я б могла бути з Ворнером .Якби ,якби ,якби ...Дурна моя голова ,я винила себе у всьому .Шкода ,що не можна повернути час назад .З цими думками я й заснула ,а прокинулась вже в своєму ліжку .Мабуть ,Майкл мене сюди переніс .Але поруч його вже не було .Хм .Я іронічно усміхнулась .Спочатку я сиджу біля нього ,а потім втікаю ,а тепер він .Проте ,я не була зла на нього ,навпаки ,була вдячна ,що вчора він залишився .Я встала і пішла у ванну .Глянувши в дзеркало я трохи вжахнулась.Я була така страшна .Косметика порозмазувалась на обличчі ,а на голові було взагалі не пойми що .І тут мені стало трохи соромно.Я вчора ж так вийшла до Майкла .Він напевно ще й мене перелякався .Через цього Ніка я взагалі про себе забула .Я хлюпнула собі водою в лице і трохи отямилась .Досить !Потрібно взяти себе в руки .В моєму житті занадто багато драми ,я розкисла.Потрібно встати з колін ,на які положив мене Нік і гордо іти вперед .Можливо ,життя мене ще не раз із ним зіштовхне  ,але це ж не кінець .Життя продовжується ,а я ніби застрягла в минулому і болючих спогадах ,навіть забула навіщо я тут. Головна моя ціль —перемога в конкурсі .І що що Нік буде моїм суперником .Цей конкурс —мій шанс доказати ,що я за нього краща .Я все зроблю для перемоги. Мій настрій покращився і я горіла якимось нестримним бажанням .Повернення Ніка вже не здавалось мені такою катастрофою .Самовпевнена і весела Кейт знову повернулась .Швидко прийнявши контрастний душ я пішла вчитись .Цілий день я просиділа за підручниками .Навчання допомогло мені зосередитись і трохи відволіктись ,а ввечері я вирішила піти на пробіжку .Я вже так давно не бігала .Холодний вітерець давав мені омріяну насолоду і розвіював моє волосся. Я бігла не оглядаючись назад .Аж раптом я відчула чиюсь теплу руку в себе на плечах .Я спочатку трохи налякалась ,але потім зрозуміла ,що це Майкл .
—Привіт .Теж вирішила побігати перед сном ?—Я кивнула в знак згоди .І тут я побачила ,що Майк в руці тримає повідок. Біля нього сиділа красива молода вівчарка .
—Це твоя ?—здивовано запитала я. Не пам'ятаю ,щоб в Ворнера була собака .
—Це собака моїх батьків .Вони поїхали на вихідні до наших родичів в Лос-Анджелес і залишили Джессі в мене .—я присіла і погладила собачку по голові .Вона облизнула мене за руку .
—Яка ж вона класна .—я продовжувала її гладити .
—Ти їй сподобалась .Взагалі це дуже дивно .
—Чому ?—я здивовано глянула на Ворнера .
—Бо зазвичай вона на всіх кидається .Ти перша хто зміг її погладити ,звісно,що крім мене і батьків .
—Я люблю собак .Думаю ,що вона це відчула .—Джессі гавкнула на мої слова .
—Можливо , присядемо на лавочку .—запропонував Майкл .
—Гаразд .
—Як ти ?Все добре ?—запитав Майкл .В його словах я відчула занепокоєння .Він хвилювався за мене .
—Як бачиш, зі мною все в порядку .—я усміхнулась. 
—Я радий  .Надіюсь ,що більше не побачу тебе зі слізьми на очах .Щоб там не було ,воно того не варте .Ніхто і ніщо не зможе засмутити peach girl .Правда ?
—Все буде добре .
—Ну тоді в мене є для тебе ще одна новина .
—І яка ж ?—я з цікавістю глянула на Майкла .
—Завтра я влаштовую вечірку у домі батьків .Так як вони поїхали ,весь дім у моєму розпорядженні .Будинок знаходиться за містом ,але не дуже далеко .І я надіюсь побачити тебе завтра на моїй вечірці .Ти прийдеш ?—на секунду я задумалась ,чи іти мені ,але потім швидко вирішила .Досить мені плакати !Я піду на цю вечірку і добре на ній повеселюсь .Життя так скоро проходить ,не хочу я потім жаліти, що не насолодилась ним сповна .
—Так ,я буду.—на обличчі Майкла з'явилась ледь помітна усмішка .Надіюсь ,що все на цій вечірці буде добре .
—Гаразд ,Кейт .Ми вже мабуть підемо з Джессі .Ти теж довго не затримуйся ,на вулиці вже прохолодно. 
—Ок ,бувайте .—я помахала рукою
Джессі і побігла в бік свого будинку .Зустріч з Майклом пішла мені на користь .
Вже 13:00 ,а я тільки прокинулась .От блін ,мені ж сьогодні ще на вечірку до Ворнера потрібно іти .Я включила свій телефон і побачила декілька сповіщень .Майкл написав мені адресу де проходитиме вечірка і час .Добре ,що вона на 19:00 і в мене ще буде час нормально зібратись.Ще я побачила повідомлення від Бланки .Вони питала чи йду я на вечірку .Мабуть ,що Майкл її запросив .Я відписала ,що йду і запропонувала Бланці приїхати до мене .Мені потрібна була її допомога ,бо я не знала ,що мені одягнути. Моя шафа була повна одягу ,але я все одно не знала ,що вибрати.Думаю ,що зараз мене зрозуміє кожна дівчина .Через 2 годинки Бланка вже була в мене вдома .Вона була одягнена в сірий  спортивний костюм .Плаття вона ще не стала вдягати ,бо до вечірки залишалось ще досить багато часу .
—Привіт .Ну що ж готова перетворюватись з Попелюшки в принцесу Кейт ?
—Я готова до всього .Повністю в твоєму розпорядженні .—ми випили разом кави і почали шукати якийсь наряд для мене на сьогоднішній вечір .Близько години я приміряла одяг .Від коротеньких коктейльних платтячок до джинсових костюмів .В мене вже голова від цього всього почала крутитись .Мій вибір зупинився на приталеному атласному платті на тоненьких брительках ніжно-голубого відтінку .До нього я взулась в білі кросівки і взяла невеличку сумочку .Бланка накрутила мені красиві локони і зробила ніжний  нюдовий макіяж ,який мені дуже сподобався .Сама подруга переодягнулась в коротке плаття з золотих паєток і зробила собі відповідний макіяж .Волосся вона просто випрямила .Ну що ж, ми готові .Через декілька хвилин за нами приїхав Ніколас.Він теж запрошений на вечірку .Дивно .Я думала ,що вони з Майклом після тої бійки погано спілкуються .Рада ,що вони помирились .
—Які ж ви красуні .Просто очманіти .—Нік захоплено спостерігав за нами .
—Ти теж дуже  красивий.—відповіла Бланка .Нік був одягнений в джинси,білу сорочку і зверху в піджак в клітинку. 
Хлопець як справжній джентельмен відкрити нам двері в машину і ми сіли в середину .Бланка сіла спереду ,а я позаду. Майже всю дорогу вони про щось весело щебетали .Я ж втупилась в свій телефон .Вони закохані такі щасливі разом .Я по доброму заздрила Бланці .Якби ж і у мене був коханий ,якому я могла  б так щиро усміхатись .Але я відігнала від себе ці думки .Потрібно мислити позитивно ,все ж на вечірку їдемо .
—Ну все приїхали .—тихо промовив Ніколас .Машина почала сповільнюватись .Спочатку вийшов сам Нік ,а потім знову відкрив нам двері і подав руку .
Перед собою я побачила великий красивий будинок в чорно-сірих тонах з багатьма панорамними вікнами .
Також поруч знаходився великий сад з різноманітними скульптурами і акуратно підстиженими кущами ,а навпроти нього розташувався великий басейн .Від цієї краси в мене аж мову відняло .
Видно ,що батьки Майкла люди не бідні .
Ми нажали на дзвінок і двері нам відкрив Майкл .Хлопець був одягнений у сорочку в клітинку і сірі класичні штани .Також був взутий у кеди .Я замилувалась його чарівними очима .Погляд Майкла теж застиг на мені ,але тишина обрушилася і ми всі разом зайшли в дім .В середині він здавався ще красивішим .Все таке сучасне .
—Привіт .Радий вас бачити .—Майкл подав руку Ніколасу і обійняв мене та Бланку .Його обійми стали такими вже рідними для мене .Було так важко відпускати його від себе ,але я розуміла ,що якщо не припиню ,то це викличе зайві запитання від Бланки і Ніколаса .
—А ми що перші прийшли ?—зі здивуванням запитав Ніколас .А й справді .В будинку було дуже тихо і спокійно і більше нікого ми не бачили .
—Ви одні з перших ,є ще тільки Ребекка .До початку вечірки ще залишилося хвилин 15 ,от ще й нікого немає. —коли я почула ім'я Ребекка ,то по моїй спині пройшовся якийсь холод .Я явно не хотіла з нею сьогодні пересікатись ,але доля вирішила по-іншому .
—Можливо тобі потрібна якась допомога Майке?—запитала Бланка .
—В мене вже майже все готово ,от тільки Ребекка дуже хотіла повісити на терасі гірлянди. Думаю ,що їй потрібна допомога .
—Ой ,в мене з гірляндами своя історія .Одного разу я через них чуть будинок не спалила ,тепер навіть підходити до них не хочу .—швидко сказала Бланка .—Кейт ,може ти допоможеш Ребеці ?
—Ну гаразд .—ну а що я мала ще відповісти ?Було б дивно ,якби я не погодилась .Натягнувши усмішку я пішла на терасу.Те ,що я там побачила привело мене в ступор .Ребекка була схожа на новорічну ялинку .Вона вся запуталась в гірляндах і ще вони були включені .Ну чому би й не ялинка ?Моя нервова система не витримала і я просто розсміялась .Якою ж кумедною вона була .Я не могла припинити сміятись .Ребекка ж дивилась на мене як на ненормальну ,а потім її почала дратувати моя поведінка. 
—І чого ти смієшся ненормальна ?Краще допоможи !—вона почала скакати в мій напрямок ,а я від цього ще більше почала заходитись від сміху .
—Нехай тобі Санта Клаус допоможе, ялиночко,а то я таким злюкам як ти не допомагаю .—вона говорила до мене в приказовому тоні .Ніколи не стану допомагати людині ,яка так до мене ставиться .Нехай вже краще так ходить .
—Кейт ,ану негайно допоможи мені !—її щоки налились рум'янцем .Ялиночка почала лютувати ,але мені було байдуже .Такі як вона не заслуговують допомоги .
—Ахах.Нехай тобі допоможе твій сарказм ,ялиночко .
—Ах так .Ти ще пожалієш про свої слова .Майкле !—запищала вона на пів будинку .Від її писклявого і неприємного голосу в мене аж почала боліти голова .
—Чао .—я знову зайшла в будинок ,залишивши ту істеричку назовні .В вітальні я персіклась з Ворнером ,який ішов на крики Ребекки .
—Ну і що у вас там вже сталось ?—він з цікавістю глянув на мене .
—Просто твоя дівчина вирішила ,що потрібно все прикрасити в Різдвяній тематиці ,а я от не була з нею згодна .
—Що ?—Майкл не зрозумів того ,що я хотіла йому сказати .
—Зайди на терасу і сам усе побачиш .Передавай злісній ялиночці привіт від мене .—Майкл попрямував у бік тераси .Я чула як він зайшов і теж тихенько сміявся .Думаю ,що ялиночка Ребекка змогла б розсмішити кожного .
—Ну що там ?Вже розвісили гірлянди ?—запитав у мене Ніколас .Я присіла біля нього і Бланки на дивані .
—Майже .—я знову почала усміхатись .Друзі лише скоса глянули на мене ,але я не стала пояснювати їм своєї реакції .
—Я піду прогуляюсь у саду .—Ніколас і Бланка лише кивнули на мої слова. Я вийшла з будинку і одразу ж опинилась в красивому саду .Охайно підстрижений газон ,статуя Венери ,невеличкий фонтанчик ,різноманітні кущі у формі геометричних фігур і велика кількість різноманітних видів квітів .Я присіла на одну з невеликих кованих лавочок .Навколо мене співали пташки і я зачаровано слухала їхню мелодію .Рай для моїх вух.
Мій спокій порушило чиєсь гавкання .До мене прибігла Джессі .Вона одразу з почала мене облизувати .
—Яка ж ти мила і хороша .Маленька Джессі скучила за мною .—я погладила її за вушком ,а вона весело гавкнула мені .І тут ще з'явився її хазяїн. 
—Джессі ось ти де .Вона зірвала повідок і втекла .Мабуть ,що почула твій голос і прибігла .—Майкл присів біля мене і теж почав гладити Джессі. 
—Я дуже радий ,що ти тут .—Майкл подарував мені свою чудову усмішку і я йому навзаєм свою .—Це ти перетворила Ребекку в ялинку ?
—Ні ,коли я прийшла вона вже була такою .Вона злиться на мене ?
—Ну вона явно не в гуморі .
—Думаю ,що це її стан по житті .—ми обоє усміхнулись .
—Peach girl час іде ,а твій сарказм нікуди не дівається .
—Хах .Те саме можу сказати і про тебе Ворнер .
—Майкл !!!—і знову цей нестерпний писклявий голос Ребекки .Вона попрямувала з тераси до нас.—Там вже всі почали збиратись, іди в середину .—вона подарувала йому милу до тошноти награну усмішку .Мені було некомфортно знаходитись біля неї .Майкл пішов усередину ,я теж хотіла піти до Дерека і Бланки ,але ця навіжена зловила мене за руку і не дала пройти .
—Про що ти тут розмовляла з моїм хлопцем ?—вона що геть тормози втратила. Як ж вона мене бісить. Вдає тут тільки з себе милу дівчинку ,а насправді ...
—Я не зобов'язана перед тобою відчитуватись !—я шарпнула свою руку .
—Ще раз побачу тебе біля Майкла і ти пошкодуєш про те ,що народилась .—в її очах була лють .Вона що геть ненормальна ?
—Хах .Побачиш і ще не раз .—вона хотіла знову спіймати мене за лікоть ,але їй це не вдалось ,бо Джессі почала голосно гавкати на неї .
—Тупа собака. —Джессі ж натомість почала ще більше гарчати на неї .—Ми ще з тобою договоримо. —вона холодно глянула на мене ,розвернулась і пішла.
—Молодчинка , Джессі .—я лише переможно погладила собачку по голові ,а та дала мені лапку і потерлась об ногу .Ще мені цю істеричку боятись ?І не таких бачила .
Я пішла в середину будинку .Там вже було багато народу. З тих ,що я знала був Дерек і Фелісія ,а ще декілька наших одногрупників. Вечірка була в повному розгарі .Всі навколо веселились і танцювали .У всіх моїх друзів були пари і вони з ними танцювали ,а я як завжди —сама .Стало якось трохи неприємно .Щоб просто не спостерігати за цим всім я підійшла до барної стійки і взяла собі якийсь коктейль .Раптом біля мене хтось присів .Я підняла очі і побачила Майкла .
—Потанцюємо ?—він простягнув мені руку .
—Ребекка...—я не встигла договорити ,бо він приклав мені свій вказівний палець до вуст .
—Тсс...—я як зачарована попрямувала за Майклом. Ноги самі несли мене за ним .Він ніжно тримав мене за руку. Ми танцювали з ним вже безліч разів,але я хвилювалась наче вперше. Заграла повільна мелодія .Це був вальс .Майкл плавно кружляв мене у ритмі музики. Наші погляди час від часу перетинались .Я міцно обійняла його за плечі ,а рука Ворнера ковзала по моїй талії .Відстань між нами тільки скорочувалась. Ще й мелодія як на зло не закінчувалась .Як ж красиво він танцював .І байдуже ,що це був вальс ,а ми з ним більше по контемпу .Здається він був професіоналом у всьому. Його солодка усмішка і ці лукаві оченята так манили мене до нього .І чому він такий хороший ?Ці три хвилини були просто незабутніми. Я була рада цій прекрасній миті ,яка належала тільки нам. Хоч ми й не будемо ніколи разом в мене хоча б залишаться такі прекрасні спогади про тебе Ворнер .
Музика перестала грати і Майкл відпустив мою руку .
—Майкл ,Кейт ходімо до нас грати у "Правда чи дія ".—покликав нас Дерек. 
Він ,Фелісія ,Ніколас ,Бланка ,Ребекка і ще наш одногрупник Крістофер сиділи на двох диванах біля одного круглого столика подалі від місця ,де були танці .
По суті всі сиділи в колі ,бо ще були два м'які крісла .
Я сіла на диван ,праворуч від мене сидів Дерек ,біля нього Фелісія ,далі в м'якому кріслі сидів Ніколас,потім Бланка .Справа від мене сидів Крістофер ,біля нього Ребекка і вже потім Ворнер .
—Ну що ж почали .Хто перший ?—з цікавістю запитав Ніколас. 
—А давайте я .—запропонувала Бланка .Всі ми схвально покивали .
—Ну що ж .Правда чи дія ,Бланко ?—запитував у неї Ніколас .
—Дія .—жваво відповіла вона .
Бланка мала з'їсти два кубики льоду .Вона без вагань виконала це бажання ,а от я аж скривилась ,коли побачила як вона його їсть.
Гра продовжувалась .Було досить цікаво .Аж тут дійшла черга до мене. Я вибрала дію і загадував мені її Крістофер .
—Кейт ...поцілуй гравця ,який сидить навпроти тебе .
Коли я почула ,яку дію потрібно мені виконати ,то вже встигла тисячу разів пожаліти ,що не вибрала правду .А от реакція людини ,яку я мала поцілувати була ще більш неочікуваною .Майкл поперхнувся своїм коктейлем .Так ,саме Ворнер сидів навпроти мене. І навіщо я сіла саме на це місце ?Навіщо взагалі почала грати ?
Я благально глянула на Крістофера ,але по його погляду я зрозуміла ,що він не змінить свого бажання .Я з якимось сумом глянула на Майкла .Як мені було важко .Мені потрібно буде поцілувати людину ,яка мені подобається ,але я знала ,що поруч сидить його дівчина і в нас не може бути ніякого спільного майбутнього .Це було так боляче .Я не знала що мені робити. А якщо він не захоче цього поцілунку ,а я як дурна зараз підійду до нього .В моїй голові роїлись тисячі думок за ці декілька секунд .Ще й паралельно я ловила на собі хижий погляд Ребекки ,яка хотіла розірвати мене в той момент .
—Кейт ?—Крістофер неначе вернув мене з трансу .
—Вибачте ,я виходжу з гри .—я встала і швидко побігла в бік тераси .Сльози навертались мені на очі .Я не змогла ,не змогла підійти до нього і просто поцілувати .Для мене це було занадто складно .Я хотіла побути сама і зібратись ,але почула в себе за спиною чийсь стукіт каблуків .Я швидко витерла сльози і повернулась .Це була Ребекка .От тільки її не вистачало .
—Чого тобі ?—я схрестила руки на поясі і пильно спостерігала за рухами дівчини. 
—Потрібно поговорити .—вона взяла мене за руку і потягнула в бік басейну .
—Боляче .Відпусти мене ненормальна. —я вирвала свою руку і відійшла на крок від неї .
—Я тобі що казала ?Ти чого лізеш до Майкла ?
—Пхах .Істеричка .І коли це я до нього лізла ?
—Я бачила як ви танцювали .
—І ?Що з того ?—я глянула високо в небі ,лиш би не пересікатись з її холодними очима.
—Якщо ти думаєш ,що Майкл б дозволив тобі себе поцілувати ,то ти глибоко помиляєшся .Він на тебе й не дивиться .Такі як ти для нього ніхто .—слова Ребекки заділи мене. А що, якщо вона має рацію ?Я байдужа Майклу ,але вона не має права мене ображати .Ніхто не має на це права .
—Хах .А що йому потрібна така намальована ідіотка як ти ?—я подарувала їй свою саркастичну посмішку .Ступила вперед і хотіла вже піти ,як Ребекка сильно штовхнула мене і я полетіла прямо в басейн .
—Ти пожалієш про все...—останнє ,що я почула з її вуст ,а потім різку біль в голові .Вода ніжно огорнула мене .