9 глава

*Катя 
Майкл крокував в мій бік з самовдоволеною усмішкою на обличчі. Цікаво, з ким ж він розмовляв по телефону? Невже він все ж таки здійснить моє бажання і мені цілий день доведеться жити за його правилами? Та ні, це ж просто не можливо! Виконати всі мої умови було йому не під силу. 
— Ходімо, — впевнено промовив він.
— І куди ж цього разу? — з цікавістю запитала я. Я вже не знала чого очікувати від цього непередбачуваного хлопця.
— Здійснювати твою мрію, — я здивовано підняла брови.
— Майкле, ти точно ненормальний! — я зовсім не розуміла як він хоче втілити моє бажання в життя. 
— І який вже ти це раз кажеш за сьогодні? В нас мало часу, тому давай не будемо гаяти його на пусті балачки.

Я піднялась з лавочки і попрямувала за Майклом. Поняття не маю куди ми йдемо, але мені було дуже цікаво що ж він все-таки придумав. 
Ми зайшли в один з супермаркетів, в якому я була вперше. Він був дуже великий, але з відвідувачів була лише якась бабуся, яка довго вибирала корм для кота. Також тут був продавець — молодий хлопець-кореєць, який кімарив на робочому місці. Мабуть, він вже рахував хвилини до кінця своєї зміни.
— Ну що ж, веселощі продовжуються, peach girl.
Ми почали ходити по супермаркету і шукати все, що нам потрібно. Звісно, що ми не могли поводитись як нормальні клієнти. Ворнер посадив мене в візок для продуктів і почав катати по всьому супермаркету. На одному з поворотів нас занесло і ми врізались в один із стілажів для продуктів, які на диво не впали. Я думала, що вб'ю Майкла за це, але якось стрималась. Тоді, коли ми підійшли до відділу з фруктами, Ворнер почав жонглювати персиками. Він весь час намагався мене розсмішити і я навіть забула про свої проблеми.
Всі наші дурощі супроводжувались косими поглядами тої бабусі і продавця. В кінцевому результаті, ми купили персики, пляшку шампанського, келихи, і ще Майкл взяв собі піцу і колу, бо на персики в нього алергія. Шампанського він теж пити не буде, бо йому ще нас додому вести. Ми оплатили рахунок і вийшли з супермаркету.
— Персики і шампанське є, але на рахунок фільму ти таки програв. Пропоную нічию. — Я бачила, як він старався, тому вирішила запропонувати такий варіант.
— Ні, peach girl. Ми так не домовлялись. В мене ще є час, тож не потрібно придумувати якихось компромісів.—Ах, який ж він мрійник. Невже він думає, що зараз нам на голову звалиться кінотеатр, в якому будуть показувати цей фільм? Можливо, колись я б теж надіялась на таке чудо, але життя дало мені урок і повернуло в реальність. Не всі наші мрії здійснюються і з цим потрібно змиритись, а не літати десь в своїх мріях. — Peach girl, в цьому світі для мене немає нічого неможливого. Запам'ятай це раз і назавжди, а зараз я знову буду змушений зав'язати тобі очі,—він знову дістав ту саму стрічку і підійшов до мене ближче.
— Знову? Ти що знущаєшся? Не забагато сюрпризів на один день? — єдине, що я планувала після нашого тренування — це повчитись трохи і поспати, а вийшло зовсім по-іншому. І чого я тільки сьогодні не робила... І в океані купалась, і на пляжі танцювала, і на даху багатоповерхівки дивилась на захід сонця, і в супермаркеті дурачились... З появою Майкла моє життя кардинально змінилось.
— Тс... — він приклав свій вказівний палець мені до губ. — Peach girl, занадто багато тексту. Так я ніколи не здійсню твого бажання і не виграю це парі. Просто зроби те, про що я прошу. — Я закотила очі на його слова, а він підійшов ззаду і зав'язав мені очі. Майкл подав мені руку і кудись повів. Надіюсь, що по дорозі я не розіб'ю собі голову об один з фонарів або ще об щось інше. Ми йшли приблизно 10 хвилин, а потім зайшли в якесь приміщення. Я почула звук, як Майкл відкривав двері. Пізніше він сказав мені бути обережною, бо попереду сходинки.Я обачно переступала з одної на другу, а коли східці закінчились я відчула запах попкорну і Майкл відкрив ще одні двері й зняв мені пов'язку з очей. 
Я побачила перед собою пустий кінозал і присіла від здивування.
— Peach girl, мрії мають властивість здійснюватись. Завжди потрібно вірити в них. — Майкл усміхнено дивився в мій бік. Не віриться, що він зробив це заради мене. На радощах я пішла до нього і міцно обійняла. Спочатку Майкл був здивований і не зовсім зрозумів мій жест, але потім і сам сильно притиснув мене до себе.
— Дякую, — я тихо прошепотіла йому на вухо.
— Для тебе — все, що завгодно, — від його відповіді в мене мурашки по шкірі пробігли. Наші обіймашки трохи затягнулись і мені стало якось незручно, тому я перша відсторонилась від Майкла.
— Як тобі це вдалось? — здивовано запитала я.
— Невеличка допомога друга і сильна жага перемоги — ось і весь мій секрет. — Ворнер належить до тих людей, які зроблять усе заради власної перемоги. Згадавши про покарання я трохи скривилась, бо мені прийдеться прожити день за правилами цього ненормального.
— Ну що ж, ходімо дивитись фільм, — я обрушила нашу мовчанку. 
— Дами перші, — він вказав мені рукою на ряд і ми пішли займати місця. Сіли ми на передостанньому ряді в центрі.
— Можна одне запитання? — я з цікавістю глянула на Майкла і кивнула йому в знак згоди. — Чому саме цей фільм? Він ж досить популярний і я не вірю, що ти не бачила його раніше. 
— Ні, цей фільм я бачила вже не раз. — Якщо точніше, то 5 разів я його вже точно передивлялась.
— То чому тоді вибрала саме його? Ми ж спокійно могли подивитись якусь новинку.
— Це мій улюблений фільм.
— Я його бачив раніше і він один з тих сопливих мелодрам, які зовсім не відрізняються від всіх інших.
— Можливо, для тебе й так, але для мене він має особливе значення. Я завжди ставлю себе на місце головної героїні і в цьому фільмі я прекрасно розумію Тессу. ЇЇ історія чимось схожа на мою... — я обірвала на півслові й обернулась в бік.
"Лиш би не заплакати,"—подумала я. Мені не хотілось, щоб хтось бачив мене слабкою. Стільки часу минуло, а я ще досі з болем згадувала гру Ніка з моїми почуттями. Він навіть не поспорив на мене, а зробив ще гірше. Я весь час думала про те, чому він так зі мною вчинив і в мене не було на це відповіді. Можливо, цьому вчинку немає логічного пояснення? Можливо, мені просто не пощастило, а він належить до поганих людей, які роблять іншим боляче і заставляють страждати. Проте, від цього мені не ставало краще, а навпаки, мої душевні рани ставали все більшими. Я втекла від нього в іншу країну, але морально це мені зовсім не допомогло. Я не можу змиритись, забути, пробачитиі жити так, неначе його й не було в моєму житті. Для мене це дуже складно,а особливо, коли зовсім немає підтримки.
— Мала, ти знову як той зігнивший помідор. Я приклав стільки зусиль, щоб ти усміхалась і тепер ти знову сумна. Я не знаю, що тебе весь час тривожить, але прошу забути про це і навчитись отримувати кайф від кожного моменту. Життя занадто коротке, щоб витрачати його на сльози, муки совісті і розчарування. Можливо, сьогодні не все так, як ти хочеш, але спробуй хоча б в чомусь знайти позитив. Озирнись навколо! Я зробив все, чого ти хотіла і невже це тебе ні трішки не робить щасливою? Усміхнись, прошу... — слова Майкла зворушили мене і здивували. Це ніби казав хтось інший, не той злий Ворнер, на якого я пролила свій напій в клубі. Можливо, я просто погано його знала? Я не впевнена, але його слова заставили мене задуматись. Я глянула на нього і легко усміхнулась. Він схвально кивнув і ми нарешті почали дивитись фільм. Весь цей час Ворнер напихався попкорном і вставляв свої коментарі. Інколи я сміялась з його жартів або сперечалась з ним. Ну все як завжди. Я уважно дивилась фільм, зважаючи на кожну деталь. Не знаю що це за дивне відчуття, але коли я передивляюсь цей фільм, то кожного разу надіюсь, що він закінчиться добре. Мені хотілось би, щоб Хардін не уклав парі на Тессу, але він робить це кожного разу і від цього мені стає сумно. Один неправильний вибір повністю зруйнував їхню надію на щасливе майбутнє. Мені теж було шкода головного героя, але від карми нікуди не втекти і він отримав по заслузі. З цими думками я й сама не помітила, як поринула в царство Морфея.