8 глава

*Майкл 

— Ти божевільний. — Я схрестив руки і підійшов до неї.
— Я це знаю. Саме це відрізняє мені від інших і я не вважаю це чимось поганим? Я справжній. Без маски, зі своїми недоліками, але такий, яким є насправді. А ще я  трішки ненормальний і можу дозволити собі будь-яку дурість про яку навіть не буду потім шкодувати. Я завжди роблю те, що хочу в даний момент, те чого хоче моя душа і байдуже на розум, який каже: "Ні! Це неправильно, не поводься так". Мені байдуже на думку тих, хто не може дозволити собі бути таким ж обезбашеним, як і я, через якість дурні правила, що навязують нам інші. Я кайфую від кожного моменту і я радий цьому. Знаєш чим я відрізняюсь від всіх інших? Тим, що якщо зараз зі мною щось трапиться, то я не буду шкодувати про те, що не встиг щось зробити, не стрибнув з парашутом, не купив дім, не проїхався вечірнім Нью-Йорком, коли мені було це так потрібно. Я такий, peach girl, і з цим просто потрібно змиритись. — Коли я це говорив, то відчував дивні емоції. Мені хотілось літати від радості. Я почав пригадувати все, що пережив останнім часом. Кожен божевільний вчинок, кожну, на чиюсь думку, дурницю. Я Майкл, який може собі позволити в 2 ночі поїхати в інший штат, щоб просто погуляти там містом і подивитись на захід сонця. Я Майкл, який може радіти якійсь дурниці, як мала дитина. Я той Майкл, яким я є і хочу бути. — Чому ти смієшся, peach girl?
— Мені бракує твоєї обезбешеності, легкості. Я приймаю все дуже близько до серця і потім сильно хвилююсь.
— Ну це можна виправити, тим паче, з таким вчителем як я. Можна твій телефон?
— Навіщо він тобі? — з недовірою запитала Кейт.
— Ну свій я ж втопив щойно в океані. Нічого кримінального, — вона знову глянула з якоюсь недовірою, але все ж віддала свій смарфон. — Розблокуй, будь ласка. — Я перевів погляд на пісок. На пароль я не подивився, бо вважаю, що ось так-от підглядувати не дуже добре, тим паче, що ця дівчина й так мені не довіряє. Кейт розблокувала і випадково зайшла в галерею. Вона швидко клацнула нігтем, щоб вийти. Мені вдалось розгледіти декілька фото. Всі вони були зроблені з якимось хлопцем. Вони на них такі щасливі виглядають. Думаю, що це той таємничий Нік — її хлопець і партнер, який несподівано провалився під землю. Я ніяк не відреагував на побачене і вдав, що нічого не бачив. Не хочу її зараз ще про це розпитувати та ятрити рани, які ще точно не встигли загоїтися. В очах Кейт я бачив лише сум. Цей хлопець точно їй не байдужий.
— Я зайду в твій плейлист, якщо ти не проти.

Кейт схвально кивнула на моє питання. Я рандомно натиснув на пісню і випала "Black sea". Я подав Кейт руку.

— Потанцюємо, peach girl. Покажи все, що вмієш, мала.
— Ти і справді божевільний! — Навколо були інші люди, які підходили ближче, щоб подивитись на цей прекрасний захід сонця, але мені було абсолютно байдуже на них. — Тут стільки людей, а ти пропонуєш танцювати на пляжі? Наш одяг повністю промок!
— Якщо ти хвилюєшся за свій зовнішній вигляд, то це дурниці. В моїй футболці ти виглядаєш ще привабливішою, а на рахунок перехощих,то просто не зважай на них. Є лише ти і я. Відчуй ритм і віддайся танцю сповна. Невже ти не хочеш мені утерти носа за той батл? — в моїх очах грали бісики і в її також. Жага доказати, що вона таки краща за мене розгорілась в її очах ще сильніше. Кейт прикусила губу і відбігла на декілька кроків. Ноги самі мене тягнуди до неї. Моя рука опинилась на її тендітній талії. Не знаю чому, але я хвилювався. Кожен дотик до неї здавався вічністю, в якій я тонув. Через секунду вона зробила ще один стрибок. Цього разу її рука опинилась на моєму плечі. Ми плавно рухались в такт музиці. Я відчував її, а вона — мене. Мені дуже подобалась наша взаємодія в танці. Ми були одним неперервним цілим і це вражало. Ми жодного разу не репетирували під цю пісню, але здавалось, що ми знаємо кожен рух напам'ять… Наші танці привернули увагу перехожих, які захоплено споглядали за нами. Хтось з натовпу навіть почав свистіти та аплодувати нам.
— Дівчинко, невже це все що ти можеш? — я тихо прошепотів їй на вухо під час однієї з підтримок. Мої слова її явно зачепили.
— Тримайся, Майкле. Я покажу тобі все, на що я здатна. — Через мить я вже тримав її в поперечному шпагаті в себе над головою. Мелодія добігає кінця і я обережно спускаю її донизу, а вона обвиває мене своїми тендітними ніжками за пояс. Її ніжні руки опинилися на моїй шиї і ми повільно закрутились по колу. Вона пускала мені бісики своїми красивими голубими оченятами, які були схожі на океан. Мені зовсім не хотілось її відпускати. Кожен дотик Кейт приносив мені море задоволення і викликав мурашки по шкірі. Останні ноти пісні добігають кінця і здавались мені солодкою мукою. Хтось з натовпу кричить "Kiss her!". Кейт теж це почула і притулила свій вказівний палець до моїх губ.
— Тільки в твоїй хворій фантазії, Ворнер, — вона знову прикусила губу. Ця мала гралась зі мною в якусь свою уявну гру, яку ми обоє не хотіли закінчувати. Кейт подарувала свою чудову хитру усмішку.
— Тільки в ТВОЇЙ хворій фантазії, peach girl, — відповів. Я обережно опустив її на землю. Глядачі не були раді такому закінченню. Всі чекали на наш поцілунок, який так і не відбувся.
— Ми засмутили наших глядачів, peach girl.
— Нічого страшного. Вони обійдуться і ти теж, — зухвало відповіла вона. Цей танець повернув мені колишню peach girl.Вона провела вказівним пальцем по моїй щоці. Маленька зараза знову затіяла гру. Наш словесний батл набирав нових обертів.
— Ти не знаєш від чого відмовляєшся, peach girl, — я підморгнув їй і обійняв за талію. Відстань між нами зменшувалась.
— В тебе ще щока від минулого разу червона.Тобі мало?
Я перекинув її через плече і побіг. 
— Майкле, ти знову за своє? Куди цього разу? В тебе скоро грижа від мене буде. — ЇЇ остання фраза викликала в мене усмішку.
— В ще одне класне місце. Вечір тільки починається.
— 10 година! Нам пора додому. Майкле, відпусти мене!—Кейт знову вдарила мене по спині.
— В мене грандіозні плани на цю ніч, тому додому ми повернемось завтра перед парами.
— Яке ще перед парами? Я хочу спати.
— Мала, виспишся в іншому житті, а зараз я тебе викрадаю.
— Це карається законом! — роздратовано прошипіла вона собі під ніс.
— Не переймайся так за мене. Я не буду гнити в тюрмі. — Ми обоє почали з цього сміятись. 
— Ребе... — почала говорити вона ,але я її зупинив.
— Ребекка зараз розмовляє з кораловими поліпами і водоростями. Думаю, що вона тебе зараз має найменше хвилювати. 
— Вона ж твоя дівчина, а ти зараз мене незрозуміло куди на плечах несеш. Це неправильно... — я завжди дивувався жіночій логіці. Одна після танцю вже думає мене на собі одружити, а інша думає, що я якийсь ненормальний ловелас, який хоче їй нашкодити.
— Peach girl, ревність тобі не до лиця. Я ж тебе не в готель несу. We just friends, baby. Якщо ти розраховувала на щось більше, то вибачай.
— Ідіот! — вона вдарила мене своїм крихітним кулаком в спину.
— Не бий мене, мала. Вибач, що зруйнував твої плани. — Я хитро посміхнувся. За цей короткий період я вже встиг зрозуміти які саме фрази діють їй на нерви. Здавалось, що ми знайомі вже цілу вічність.
— Плани по вбивству Майкла Ворнера? — Дуже смішно. Ну що ж, титул "Міс сарказм" сьогодні її, а я вже не маю сили більше з нею сперечатись.