5 глава

*Майкл 
Не знаю, яка сила тягнула мене до цієї дівчини, але цей танець я ще довго буду пам'ятати. Вона так само відчуває ритм як я, ми рухаємось в такт і розуміємо один одного без слів. 
Я забрав свою косуху і ми пішли. На вулиці вже було прохолодно, а Кейт була в легенькому платті. Її руки почали тремтіти.
— Візьми. — Я простягнув їй свою куртку.
— Навіщо? — і знову її улюблені питання.
— Я бачу, що тобі холодно. Мені хвора партнерка не потрібна.
— Ой, які ми ввічливі. Турбуєшся про моє здоров'я? — Кейт була в своєму репертуарі.
— Думай, що хочеш. Просто одягни її.
Вона похитала головою в знак незгоди. І чому вона така вперта? Ну хіба це так важко просто одягнути куртку? Ну нічого, я її сам одягну. Я підійшов до неї і накинув зверху косуху.
— А тепер можемо їхати.
Я подав Кейт шолом і ми помчали містом. Як я люблю кататись на байку вечірнім Нью-Йорком. Ще й цей дивовижний захід сонця. Чудове завершення вечора чи не так?
Зістрибнувши з мотоцикла, моя peach girl одразу ж кинулась до мене зі своїми претензіями.
— Чому ти їхав так швидко? Менібуло дуже страшно і я думала, що на тому світі опинюсь.
— Ну не опинилась ж. 
— Так, але ти б тільки цього й хотів. — Вона так смішно закочує повіки.
— Ні, ти мені живою потрібна.
На ці слова Кейт вже не придумала, що мені відповісти. Маленька дівчинка, яка грає на моїх нервах. Вона чимось притягувала до себе і в той ж момент дуже бісила і виводила мене з себе.
— Я вже піду, — сказала Кейт.
— Бувай, до завтра. 

Вона помахала мені рукою і побігла в свій під'їзд.
Я розвернувся і поїхав додому. По дорозі дивився на зорі. Люблю спостерігати за нічним небом. Зірки такі красиві. Вони завжди притягували мій погляд, а з голови не виходила ще одна зірка. У мене залишилось 2 бажання, peach girl. Потрібно придумати щось цікаве, але цим я займусь пізніше, бо я дуже втомлений і хочу спати.
*Ранок наступного дня
Клятий будильник! Колись я викину його через вікно, але це точно буде не сьогодні, бо зараз мені терміново потрібно збиратись в універ. Швидко одягнувши сіру футболку, чорні джинси та зверху джинсовку, я поїхав на навчання. Біля входу в аудиторію я зустрів Дерека. 
— Привіт.
— Хай, — відповів я.
— Ти вчора так швидко поїхав з Кейт, що ми навіть попрощатись не встигли.
— Вона просто захотіла додому і я відвіз її, бо пообіцяв.
— Невже сам Майкл закохався? Останнім часом я тебе не впізнаю, — з усмішкою промовив Дерек, хлопаючи мене по плечу.
— Аякже, так і закохався, — саркастично відповів я.
— Так! Ти навіть зараз її поглядом по аудиторії шукаєш. Так що, друже, це точно любов.
— Ти ж знаєш, що я в неї не вірю. Швидше в захоплення чи просто миттєву іскру.
— Ага, я теж так колись думав, поки не зустрів Фелісію. Ти просто раніше по-справжньому нікого не любив... Маю тобі сказати, що Кейт не схожа на всіх твоїх колишніх. Вона особлива, як і твоє ставлення до неї. Ця дівчина — єдина, хто може тебе перекричати і заткнути одною фразочкою чи не так?
— Дереку, ти напевно вчора забагато випив.
— А мені здається, що тобі просто важко самому признатись у власних почуттях. Та твій погляд набагато красномовніший, ніж ти сам.
— Нормально я на неї дивлюсь. Як на одногрупницю,  партнерку і нічого більше.
— Яку ще партнерку? Я щось знову пропустив?
— Так, Кейт — моя нова партнерка по танцях. Ми з нею будемо разом брати участь в конкурсі. 
— То ви ще й разом танцюєте? Ну тоді, друже, це точно доля.
— Яка ще доля, Дереку? Угомони свою фантазію!
— Тобто ти хочеш сказати, що те, що ви разом приїхали на вечірку, танцювали разом і поїхали теж разом — це просто співпадіння? Хочеш сказати, що це просто так чи випадково?
— Так, ми приїхали разом і поїхали теж, але що в цьому такого? Це тому, що вона програла мені батл і вона винна мені 3 бажання, одне з яких я вже встиг загадати.
— Стоп! Які три бажання? Який батл?
— Вона програла і тепер має виконати 3 мої бажання. Що тут незрозумілого, Дереку?
— І ти хочеш сказати, що ти загадав, щоб вона пішла з тобою на вечірку?
— Так. — Дерек сьогодні якийсь дивний. Він що тут вирішив в Купідона погратись?
— Ну тоді я точно нічого не розумію. Невже Майкл, якого я знаю, загадав би просто піти з ним на вечірку? Друже, це точно любов! — і що тільки в нього в голові? 
— А де твоя Фелісія? — найкращий варінант відволікти Дерека — це запитати в нього про його дівчину.
— Вона вчора допізна засиділась на терасі і захворіла. Сьогодні її на парах не буде.
— Дуже шкода, бо мені прийдеться тебе цілий день терпіти.
Ми обоє почали сміятись. Дерек такий і його вже не виправиш ,можна тільки прийняти. 
Поки він залипав в своєму телефоні, я спостерігав за Кейт, яка  мило про щось говорила з Бланкою. Зі мною ж вона ніколи не була такою доброю та ввічливою.
Майже весь час в універі я провів розмовляючи з Дереком, який сьогодні сидів біля мене. Надіюсь, що Фелісія вже завтра буде, бо Дерек вже достав мене своєю балакучістю. Та ще й вічно триндить про якесь кохання. Не закохався я в Кейт. Чому він взагалі так думає? Понапридумував собі там щось і тепер до мене причепився.
Після пар я одразу ж поїхав на студію. Хотілось ще трохи на гітарі пограти, бо  зараз в мене був підходящий для цього настрій. Коли я граю, то забуваю абсолютно про все і всіх. Є лише я, гітара і цей прекрасний момент. Граючи нову мелодію, я й не помітив, як в студії з'явилась Кейт.
— Привіт. — Я відставив гітару в бік і глянув на дівчину.
— Вибач, що відволікла тебе. Ти дуже круто граєш. Що це за мелодія? — похвала від самої peach girl багато чого варта.
— Не знаю ще поки. От пробую щось створити.
— О, то це твоя?
— Ну так. — На її лиці я помітив легке здивування.
— Я кожен день дізнаюсь про твої таланти. Вчора — іспанська, нині — гра на гітарі, а завтра що? —в мене ще багато талантів, але поки я не розповім їй про них.
— Ну побачимо...
— Вибач, що питаю, але звідки ти знаєш іспанську ? — невже peach girl цікавить щось пов'язане зі мною?
— Моя мама з Іспанії і з дитинства я знав одразу 2 мови.
— Аа...— єдине, що спромоглась вимовити Кейт.
— Ну тоді нам пора тренуватись, а то такими темпами ми навіть в півфінал не пройдемо.
— Ну з цим я погоджуюсь... — ого! Вона навіть погодилась зі мною. Невже щось в лісі здохло? Ну добре,проїхали. Якщо ми далі продовжимо сперечатись, то наші шанси перемогти будуть рівні 0. Пора приступати до розминки.