4 глава

*Катя 
Я вибігла зі студії і попрямувала до своєї квартири. Майкл навіть не зрозумів, як я так швидко втекла. Так йому й треба, а то за декілька годин він мене тільки ще більше бісити почав. Впевнена, що він з тих самовпевнених і пихатих хлопців для яких головне — це гроші і веселощі. Ну нічого особливого, бо в світі він такий не один. Чому я так на ньому зараз зациклилась? Пора викинути його з голови. Я приїхала сюди зовсім не для цього.
Зайшовши в квартиру, я знову відчула себе самотньою. Така тиша мене просто вбивала, тому я вирішила себе чимось зайняти і приготувати вечерю. Сьогодні я ласуватиму пастою з морепродуктами і паралельно з цим дивитимусь якийсь детектив. Ідеальне закінчення вечора чи не так? Я заснула на невеличкому диванчику в вітальні за переглядом фільму.
Прокинулась я від звуку будильника. Пора вставати і йти в універ. Зібралась я досить швидко, але не встигла поснідати. Ну нічого, перекушу щось потім. Цього разу я вирішила пройтись пішки, тим паче, що йти зовсім не далеко. Прийшла я якраз вчасно і відразу ж сіла біля Бланки. Вона привіталась зі мною, а в аудиторію зайшов Дерек і його дівчина.
— Всім привіт. Постараюсь сказати все максимально коротко, щоб не забирати в вас час. Сьогодні в 7:00 я влаштовую вечірку. Буду радий всіх вас бачити, — промовив він і присів на своє місце.
— Кейт, а ти підеш на вечірку? — з цікавістю запитала в мене Бланка. Сьогодні на ній було миле рожеве плаття.
— Я ще не вирішила. Не впевнена, що хочу іти, а ти?
— Звісно, що я піду. Вечірки Дерека дуже круті. Повір, тобі сподобається. Можливо, з першого погляду тобі здасться, що Дерек дуже егоїстичний і самовпевнений хлопець, але це не так. Він добрий, веселий і ще й до всього розумний хлопець. Ми його навіть хакером кличемо, бо він в нас в компах найбільше розбирається. З ним можна знайти спільну мову,думаю, що ви подружитесь. 
— Мгг...
Єдине, що насторожувало мене в Дереку — це його друг. Майкл теж прийде на цю вечірку. Не хочу його бачити, а то моїх нервів на нього не вистачить.
До класу зайшов викладач і ми всі старанно почали за ним законспектовувати і уважно слухати. Тільки одна людина в усій аудиторії явно займалась не тим чим треба — Майкл, який сидів позаду мене. Він без соромно витріщався на мене.
— Ти що геть страх загубив? Чого ти витріщаєшся на мене? — я обернулась до нього і роздратовано глянула прямо в очі.
— З чого ти взяла, що я витріщаюсь саме на тебе? Можливо, я на Бланку дивлюсь, — з лукавою посмішкою промовив Майкл.
— Я по твоєму сліпа? Чи може ти косоокий?
— Не знаю. Сходи до окуліста й дізнаєшся.

Ці нотки сарказму, які знову виводять мене з себе. Ну все, він догрався! Я кинула в нього олівцем.
— Кейт і Майкле, що з вами таке? — нас помітив викладач. Зараз комусь буде непереливки.—Якщо в вас є якісь питання, то, будь ласка, вирішите їх після пар, а не зараз.

Я лише присоромлено опустила очі. В мене ще через нього якісь неприємності будуть. Ну Майкл...
Після зауваження викладача він вже до мене не чіплявся, тим паче й містер Девіс час від часу скоса поглядав на нас.
Після пари ми з Бланкою пішли в кав'ярню, яка знаходилась навпроти нашого університету. Ми купили собі по каву і круасани і я вперше за день поїла. 
Під час наступних пар Майкл сидів тихо і навіть не дивився в мій бік. Як добре було, але сьогодні нам ще прийдеться бачитись. Коли пари закінчились я вирішила не йти додому, а прогулятись парком і одразу пообідати десь в кафе. Свіже повітря мені не завадить. Як виявилось, в Нью-Йорку дуже красиві парки: пташки співають, все навколо цвіте і пахне. Рай для моїх вух і очей. Недалеко знаходилось кафе в якому я й пообідала. За цей короткий період я встигла помітити, що люди в цьому місті дуже прості, привітні та приємні в спілкуванні. В мене аж настрій трохи піднявся під час цієї пригулянки, але на годиннику вже 3:50 і мені пора іти на студію Майкла.
— Привіт, заходь, — сказав він мені, коли я прийшла. 
— Хай.
— Пропоную одразу приступити до розминки і не гаяти час, бо ще на вечірку запізнимось.
— Ти запізнишся, бо я напевно не піду, — виправила його я.
— Що означає "не піду"? — А чого це його так хвилює моя присутність на цій вечірці?
— А що ще може означати "не піду"? По-твоєму, в цього слова багато значень?
— І чому це ти не підеш? — цікава Варвара, а не Майкл. Чому? Як? Де? З ким? Що йому до мене?
— Бо я не горю бажанням іти на цю вечірку. Завтра в універ, я ще не зробила завдання, — намагалась викрутитись я. Знаєте в чому справа? Я не люблю відвідувати вечірки через минулі спогади пов'язані з Ніком. Вперше ми побачились саме на такій вечірці і після цього вони асоціюються в мене з новими знайомствами, а їх я взагалі не хочу. Проте, Майклу, здається, буйдуже на мою думку. 
— Це ж просто відмазки. Я навіть поняття не маю де мої підручники і що? Ти підеш на цю вечірку!
— Ні, я не піду. 
— Ні, підеш.

Кожен з нас вперто настоював на своїй думці.
— Майкле, а не багато ти на себе береш? — його поведінка просто нестерпна. Якщо в нього  впливові  батьки, то він думає що йому все дозволено? Я не дозволю йому керувати мною.
— Думаю, що ні. Чому ти вперта, як баран? — це ще я баран?
— Від барана чую! — сам до мене причепився. 
— Ну ок. Тоді давай зробимо по-іншому. Я викликаю тебе на батл. Хто переможе, той загадує іншому 3 бажання. Ок?
— Майкле, ти збожеволів? Який ще батл? Ми маємо готуватись до конкусу, а не займатись різними дурницями.
— Ти боїшся програти? — він зараз точно знущається з мене.
— Тобі? Точно ні, але я тут не для цього прийшла та й судити нас немає кому.
— Ох, за це не переживай. На першому поверсі є кав'ярня, де завжди багато народу. От вони нас і розсудять. Будемо там танцювати. Боїшся програти?
— Ні.
— Ну тоді пішли.

Майкл взяв мене за руку, але я зупинила його.
— Ок, але є ще один нюанс.
— І який ж?
— Мені потрібно переодягнутись.
— Ок, я почекаю на тебе за дверима.