8.7 — Що далі з Роботом?

Робот стояв на площі перед ремонтним центром, куди його відправили після довгих подій. Він оглянувся довкола — натовпи людей, кораблі злітають і сідають, кожен кудись поспішає. А він… залишився сам. 

— «От і все, місії закінчилися, команда розійшлася, і тепер я… безробітний», — сухо сказав він сам до себе, але це прозвучало майже як жарт. 

Він сів на лавку, обережно — аби не продавити металом. Поруч сидів якийсь старий дід з газетою. 

— «Ну що, теж пенсіонер?» — буркнув той. 

— «Можна й так сказати. Мені всього-то три роки з моменту складання, але вже відчуваю, що мене списали». 

Дід сміявся, а Робот подумав: може, він ще здатний на комедію, навіть без сарказму. 

Він вирішив спробувати себе в різних сферах. 

• Офіціант у кафе Ксені.
Робот протримався півгодини. Кожен замовник отримував замість кави статистику:
— «Ймовірність, що ви розіллєте цю чашку на сорочку: 72%. Прийміть серветку наперед». 

• Армія з Вільгельмом.
Його взяли на тренування новобранців. Робот пояснював командам не «вперед!», а «ймовірність виживання при такій атаці — 11%. Рекомендую відступ». Рекрути полюбили його, але офіцери — ні. 

• Модель агентства разом із Джессікою.
Йому дали костюм, виставили на подіум, і він вийшов крок за кроком. Після фінального повороту він сказав у мікрофон:
— «Імовірність, що ця мода протримається довше двох місяців: 4,8%». 

Публіка сміялася, але боси агентства більше його не кликали. 

Увечері він повертався додому й говорив у порожнечу:
— «Без сарказму я зовсім інший. І все ж таки… я сумую за командою. Бо робота можна полагодити, а дружбу — не завжди». 

Він підняв голову й побачив зоряне небо. І вперше відчув щось схоже на надію: можливо, його історія ще не завершена.