8.2 — Розформування Eros-23

Зустріч відбулася в невеличкому залі для зборів. Колись тут планували місії, тепер же — стояв довгий стіл, кілька стільців і купа порожніх чашок із-під кави. Атмосфера нагадувала не бойову нараду, а радше розмову старих друзів, які розуміють: час щось міняти. 

Шизука кинула на стіл свій старий бластер:
— «Ну що, народ… офіційно. Eros-23 більше не існує. Ми закриваємо лавочку». 

Джессіка закусила губу:
— «Трохи дивно це чути. Ми стільки всього пройшли разом… і от так кінець?» 

Вільгельм випростав спину, урочисто тримаючи товсту книгу кодексів:
— «За статтею 42 Кодексу пригод: “Кожна історія має свій фінал”. Наш екіпаж виконав свою місію». 

Ксеня сміючись:
— «Я не знаю, що там у твоєму кодексі, але я точно знаю: через тиждень у нас весілля! Так що всі не плакати, а готуватись». 

Джессіка здивовано підняла брови:
— «Весілля? Ви серйозно?» 

— «Абсолютно», — підтвердив Вільгельм, поклавши руку на плече Ксені. — «Це наш новий шлях». 

Шизука театрально зітхнула:
— «Ну супер. А я лишаюсь без роботи і без планів. Хоч ідея піти в бої без правил ще звучить привабливо…» 

Робот, рівним і беземоційним голосом, додав:
— «Факт: статистика свідчить, що після розформування команд 72% учасників знаходять новий сенс життя. Рекомендую не хвилюватися». 

Шизука пирхнула:
— «Ну от, раніше він би сказав, що ми лузери. А тепер — статистика. Нудно…» 

Джессіка, трохи мрійливо:
— «Може, це і добре. Кінець однієї історії означає початок іншої. І хто знає, куди нас заведе життя?» 

На кілька секунд усі замовкли. В повітрі висів сум, але й легкий сміх — бо десь у глибині вони розуміли: це ще не справжній кінець.