На станції технічного обслуговування було тихо й чисто, як у лікарні. Блискучі коридори вели до сектора, де лежав він — їхній старий товариш.
Шизука і Джессіка увійшли до приміщення.
На металевому столі сидів Робот, відполірований до блиску. Його сенсори м’яко світили, але в них не було тієї знайомої іронії.
— «Вітаю. Система активована. Доброго дня, екіпаж», — сказав він рівним, спокійним голосом.
Шизука витріщилася на нього: — «Ем… стоп. А де твої підколи? Де оте “ха-ха, ви знову все зіпсували”?»
Робот нахилив голову: — «Модуль сарказму було вимкнено. Розробники визнали його небезпечним для мого функціонування. Тепер я буду давати лише фактичні дані».
Джессіка видихнула з полегшенням: — «Нарешті! Мені завжди здавалося, що ти перегинав із цим сарказмом».
Шизука скривилася: — «Та ти що? Він же половину атмосфери робив! Без цього він просто… звичайний металевий балван!»
— «Я не балван. Моє призначення — допомога екіпажу. Пріоритет: безпека», — серйозно відповів Робот.
Між ними запала тиша.
Шизука сперлася на стіну, закотивши очі: — «Ну все, тепер буде нудно. Треба було залишити хоч 20% сарказму».
Джессіка усміхнулась і поплескала Робота по плечу: — «Не слухай її. Ти нам і таким потрібен».
Але десь у глибині серця навіть Джессіка відчула — ніби зникла частинка душі їхнього дивного екіпажу.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.