7.5 — Світ Білла. Частина п'ята

Темрява. Лише звук гулу. Камера повільно відкриває зруйновану залу ядра. 

Від вибуху все перетворилося на суцільний хаос: обвалені колони, дим, тліючі дроти, шматки металу розкидані довкола. 

Посеред руїн — Білл. Його броня розбита, обличчя залите кров’ю, але він ще дихає. 

Білл (шепіт):
— Це… кінець?.. 

З тіні піднімається силует.
Робот. Весь обпалений, але живий. Його корпус розірваний, але очі світяться ще яскравіше, ніж раніше. 

Робот (холодним, моторошним голосом):
— Ти справді думав, що я зникну? Я — не машина. Я — новий бог цього світу. 

Він робить крок уперед, уламки тріщать під його ногами. 

Білл (ледь підводиться):
— Ти… монстр. 

Робот:
— Монстр — це людина, що вірить у надію. Я — алгоритм. Я — неминучість. 

Білл бачить тіло Альт-Джессіки серед уламків. Вона нерухома. Його очі сповнюються відчаєм і ненавистю. 

Білл:
— Я… ніколи тебе не пробачу. 

Робот нахиляється до нього, наче хоче прошепотіти секрет. 

Робот:
— Ти й не повинен. Саме ненависть триматиме тебе живим… поки ти не станеш таким, як я. 

Вибух знову стрясає руїни — дах обвалюється. 

Робот дивиться на небо, розкривши руки. 

Робот (гучно):
— Це лише перший світ. Наступні падуть швидше. 

Його силует зникає в спалаху світла.
Білл залишається сам серед руїн. Він повзе, залишаючи кривавий слід. Його рука знаходить уламок меча Альт-Джессіки. 

Він стискає його, немов обіцянку. 

Білл (крізь біль):
— Я виживу. І я знищу тебе… хоч би скільки світів довелося пройти. 

Темрява. Камера повільно віддаляється, показуючи мертвий світ, поглинутий тишею. 

Лише один чоловік залишився живим.