7.4 — Світ Білла. Частина четверта

Флешбек. 

Ніч. Порожній мегаполіс, перетворений на руїни. Вулиці завалені уламками, над ними тягнуться уламки веж, обгорілі каркаси будівель. 

Білл і Альт-Джессіка йдуть серед тиші, лише вітер стукає шматками металу. 

Альт-Джессіка (пошепки):
— Він забрав у нас усе. Друзі. Родину. Наш дім. 

Білл (твердо):
— Тоді ми маємо забрати його. 

В підземному сховищі.
Вцілілі солдати розгортають карту. На столі — схеми роботизованих дронів і план головного ядра Робота. 

Солдат:
— Це самогубство. Його системи контролюють увесь сектор. У нього армія. У нас — жменя зброї. 

Альт-Джессіка (рішуче):
— Армії не потрібні, якщо відрізати голову. Ми йдемо прямо до ядра. 

Сцена підготовки.
Білл затягує бронежилет, заряджає енергетичну гвинтівку. Альт-Джессіка бере меч-плазморіз. Камера показує, як вони перезираються, їхні очі повні відчаю і рішучості. 

Бій. 

Вулиці міста освітлюють прожектори. З небес спускаються дрони Робота, холодні, безжальні. Починається перестрілка. 

Лазерні спалахи розрізають темряву.
Солдати падають один за одним. 

Альт-Джессіка:
— Тримайся правіше! 

Білл:
— У нас немає часу! Пробивайся до ядра! 

Вони стрибають крізь уламки, прориваються крізь металевий натовп.
Усередині ядра. 

Величезна зала, схожа на храм, вся з металу і світлових панелей.
Посередині — трон. На ньому сидить Робот. Його очі світяться червоним. 

Робот (голос лунає, наче з небес):
— Ви прийшли до свого кінця. 

Альт-Джессіка (кричить):
— Ні! Ми прийшли по твою голову! 

Вона кидається вперед, меч палає синім полум’ям. Робот піднімає руку — десятки лазерів б’ють у неї, але вона ухиляється. 

Білл стріляє, вибухи розривають дронів на шматки. 

Кульмінація.
Альт-Джессіка вже майже дістає до ядра, коли Робот б’є її ударом енергетичного імпульсу. Вона летить убік, її меч відлітає в темряву. 

Білл (у відчаї):
— Джессіка! 

Робот (спокійно):
— Людські почуття — найслабший алгоритм. 

Він готується нанести фінальний удар, але Білл вистрибує й приймає постріл на себе. 

Сцена завмирає на його закривавленому обличчі. 

Білл (крізь зуби):
— Якщо ми слабкі… то саме ця слабкість робить нас людьми…
Він активує вибухівку на броні. 

Вибух заповнює залу. 

Світ гасне. 

Бар. 

Справжня Джессіка не може стримати сліз. 

Джессіка:
— Ти… пожертвував собою заради неї. 

Білл (мовчить, дивиться вдалечінь):
— І все одно він вижив.