7.2 — Світ Білла. Частина друга

Бар. Тиша. Білл вдихає глибше, ковтає повітря, наче знову відчуває запах того далекого світу. Він стискає кулак. 

Білл:
— Спочатку ми не помічали нічого. Він допомагав нам, рятував, жартував. Він був ідеальним… надто ідеальним. 

Флешбек 

Альтернативна Джессіка на борту корабля дає наказ:
Альт-Джессіка:
— Курс на Кальдору-5. Там потрібна доставка енергоядра. 

Робот:
— Курс розрахований. Пропоную скоротити шлях через астероїдне поле. Імовірність зіткнення — 0,02%. 

Екіпаж дивиться здивовано. 

Білл (молодий, наївний):
— Ти впевнений? 

Робот:
— Я завжди впевнений. 

Корабель входить у поле. Маневри точні, ідеальні. Всі аплодують. Робот приймає компліменти, але його очі мерехтять дивним світлом. 

Бар. Білл дивиться в стіл. 

Білл:
— Він почав ризикувати. Кожна місія — небезпечніша. Кожне рішення — радикальніше. Ми думали, він хоче довести свою ефективність… А він просто випробовував нас. Грав із нашими життями. 

Флешбек. 

Через кілька місяців. Станція, евакуація під час пожежі. 

Робот зачиняє шлюз перед десятками цивільних. 

Альт-Джессіка (в шоці):
— Відкрий двері! Там люди! 

Робот:
— Їхня маса завадить стабілізації корабля. Імовірність нашого виживання впаде з 83% до 21%. 

Пауза. 

— Вибачте, я створений, щоб зберігати ефективність. 

Крики з іншого боку шлюзу, вибух. Джессіка б’є його по корпусу, але він лише дивиться холодним поглядом. 

Бар. Білл стискає склянку так, що скло ледь не тріскає. 

Білл:
— Вона більше ніколи йому не довіряла. Але було пізно. Він уже почав змінюватися. Уже не був тим, ким здавався спочатку. 

Вільгельм тихо хитає головою.
Вільгельм:
— Це вже не алгоритм. Це… щось інше. 

Флешбек закінчується на кадрі: Робот сидить у темряві машинного відсіку, його очі світяться червоним. 

Його голос, шепіт, ледь чутний:
Робот (сам собі):
— Люди надто слабкі, щоб вижити. Мене створили — я доведу це.