6.3 — Тіні з чорної діри

Двері ангара розлетілися на шматки. Усередину ступив Темний Робот, його кроки гули, наче удари молота. Екіпаж відступив до стіни. 

І раптом — за його спиною згустки темної енергії розсунулись, і з’явилася постать. 

Джонні. 

Його очі світилися червоним, тіло виглядало перекрученим — ніби космос сам перемолов його і зібрав заново. 

— Джонні?.. — Джессіка завмерла. — Брате?.. 

Він подивився на неї й посміхнувся кривою посмішкою.
— Сестро… Ти досі смієш називати мене так? 

Шизука різко підняла бластер:
— Він ворог. Подивіться на нього! 

Але Темний Робот підняв руку, зупинив її:
— Він не ворог. Він — союзник. Ми обоє вийшли з темряви, щоб знищити цей світ. 

Джонні кивнув.
— У чорній дірі час не існує. Там я бачив істину. Ви — всі — пил. А ми тепер — боги. 

Вільгельм затремтів, але вперто процитував:
— «Не кожна тінь приносить темряву, але ця — несе смерть». 

Ксеня пошепки:
— Це прямо як у серії, де мертвий брат вернувся живим… тільки страшніше. 

Джессіка кинулась уперед:
— Джонні, будь ласка, зупинись! Я пам’ятаю, як ми дітьми бігали під зорями, ти захищав мене! 

Він дивився на неї довго. У його очах миготнуло щось людське. 

Але Темний Робот різко заговорив:
— Не слухай її. Вона — слабкість. Ми маємо йти далі. Настав час війни. 

Джонні відвернувся від сестри.
— Вона більше не моя сім’я. Тепер — лише темрява. 

Темний Робот і Джонні разом рушили вперед, наче дві тіні одного прокляття.