Eros-23: Божевілля на космічному кораблі

5.8 — Ілюзія з темряви

Станція раптом здригнулася. Метал завібрував, і в коридорах загорілося аварійне світло. Червоні промені вирізали довгі тіні, які почали рухатися самі собою.

Ксеня, хапаючи планшет:
— Це неможливо… поле чорної діри пробиває реальність! Воно створює фантоми.

Попереду в коридорі з’явився силует. Спочатку розмитий, потім чіткіший. Чоловік у звичайному одязі, але з очима, що світяться синім.

Джессіка зупинилась, не вірячи.
— Джонні?..

Він посміхнувся, як у тому записі.
— Ти залишила мене, сестро. Ти завжди була кращою. А я… я став ніким.

Шизука шепнула:
— Це не він. Це просто проекція. Не ведись.

Та Джессіка зробила крок уперед.
— Якщо ти справді мій брат… доведи. Скажи щось, що знаєш тільки ти.

Ілюзія нахилила голову.
— «Коли ми були малі, ти завжди забирала мою частку десерту. А я… ніколи не скаржився».

Очі Джессіки наповнилися сльозами.
— Це… правда.

Робот встав між ними.
— Стоп, драма! Алгоритм брехні на 94%. Це не Джонні, а запис спогадів, які витягли з її мозку.

Силует засміявся, і його голос відлунював металом:
— Я реальніший, ніж ви всі. І скоро весь цей світ буде моїм.

Світло згасло — і він розчинився.
Команда стояла в темряві.

Вільгельм важко зітхнув:
— Якщо навіть ілюзії мають такий ефект… що буде, коли ми зустрінемо справжнього?

Робот, із сарказмом:
— Напевно, знову плач, крики і фальшивий рейтинг IMDb.

Марті

Подобається

#6180 в Любовні романи
#158 в Любовна фантастика
#1180 в Різне
#477 в Гумор

У тексті є: космос, гумор і треш, фантастичні космічні пригоди

Відредаговано: 02.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись