Зала для допитів була схожа на театр. Офіцери ВЗП театрально шепотілися, переглядали папери, хтось уже писав у протокол: «Робот = головний злодій сезону».
Робот сидів спокійно, немов це звичайний понеділковий ранок:
– Ну, звісно. Як тільки сюжет починає ставати цікавим, сценаристи вирішують зробити винним мене. Класика.
Шизука вдарила долонею по столу:
– Це абсурд! Він може бути ідіотом, саркастичним тролем і навіть нашим бухгалтером, але не злодієм!
– Дякую… я думаю, – пробурмотів Робот.
Вільгельм підвівся, розгорнув свою стару книгу й урочисто процитував:
– «Не засуджуй того, хто приносив сміх у твоє життя». Це з Кодексу, сторінка 432.
Офіцер ВЗП закотив очі:
– Це якась казочка для дитсадка?
– Це мудрість, – гордо відповів Вільгельм.
Джессіка нервово крутила волосся на пальці.
– Послухайте, так… я ненавиділа свого брата. Але якщо хтось і міг би його вбити, то точно не цей жартівливий тостер. Він навіть мій вай-фай пароль не може зламати!
– Неправда, – вставив Робот. – Я можу. Я просто не хочу.
Ксеня, з повним ротом булочок, додала:
– Може, він і бреше, але це брехня, яка рятувала нам життя. А ще він включав мікрохвильовку, коли я забувала, що в ній пиріжки. Такого злодія не буває.
Офіцер ВЗП встав, вказав пальцем на Робота:
– Усі ваші друзі сліпі! Факти доводять — він бреше!
Робот підняв руки:
– Окей, окей. Якщо я й справді головний лиходій, то чому мені досі не дали сольний фільм?
Зал вибухнув галасом. Команда сіла щільно біля Робота, наче прикриваючи його.
Шизука холодно подивилась на офіцерів:
– Якщо ви хочете посадити його — тоді і нас разом із ним.
Тиша. Офіцери ВЗП не очікували такого фронту.
Робот, трохи тихіше, прошепотів до команди:
– Ви ж розумієте, що це офіційно робить нас бандою підозрюваних?
– Ну й що? – сказала Джессіка. – Принаймні ми разом.
#6233 в Любовні романи
#156 в Любовна фантастика
#1177 в Різне
#482 в Гумор
Відредаговано: 02.10.2025