5.1 — Початок допиту

Величезна кімната з металевими стінами й дзеркалами за склом. Стіл посередині, кілька жорстких стільців, лампа, що світить просто в обличчя. 

Атмосфера як у дешевому космічному детективі, тільки без музики. Команду розділили по одному, і тепер допит почався. 

Шизука сиділа, схрестивши руки й дивилась на офіцера ВЗП так, ніби він був тупішим за метеорит. 

– Я не знаю, хто ця фігура. Ми навіть не розмовляли! Я що, екстрасенс, щоб знати його біографію? 

Офіцер перегортає планшет із досьє.
– Але ви були там. Ви бачили, як він вийшов з чорної діри. 

– Та я багато що бачу. Он, наприклад, ви щойно моргнули. Це теж докази? 

За склом Робот дивився на все й тихо коментував у внутрішній пам’яті: «Імовірність того, що Шизука зірветься й дасть цьому офіцеру ляпаса – 73%». 

Джессіка нервово поправляла волосся. Її очі блищали, але не від сліз, а від злості. 

– Я його ненавиділа, так. Але вбивати? Я не настільки відчайдушна! 

Офіцер нахилився ближче:
– Ненависть – це мотив. 

– О, класика жанру, – огризнулася вона. – Зробіть мене ще серійним убивцею, а потім скажіть, що це був пілотний епізод. 

Вільгельм сидів прямо, як на сповіді. Його голос лунав гучно й урочисто:
– За Кодексом Світла, якщо він справді брат Джессіки, то чому ж він вийшов із темряви? 

Офіцер закотив очі.
– Тут ми задаємо питання. 

– А я відповідаю цитатами, – гордо промовив Вільгельм. – Це моя функція. 

Ксеня жувала щось, що прихопила з кухні, і виглядала максимально розслаблено. 

– Слухайте, а можна це зробити як у мильних операх? Ну, флешбек, пафосна музика, герої плачуть. Я б навіть підготувала пиріг для сцени. 

Офіцер втомлено схопився за голову.
– Це вам не серіал! 

– А от і серіал, – сказала вона з повною серйозністю. 

Нарешті настала черга Робота. Він сидів рівно, але говорив так, ніби вже втомився пояснювати очевидне. 

– 99% імовірність: суб’єкт Джонні самостійно вийшов у космос без скафандра. По дурості. Люди так роблять — як знімають селфі біля вулканів. 

Офіцери переглянулися.
– Занадто гладко звучить. Наче ви це підготували заздалегідь. 

– Я завжди підготований, – сухо відповів Робот. – Це моя функція. 

У кімнаті запанувала тиша, яку перервало лише бурмотіння Ксені із сусідньої кімнати:
– Ну, точно як у мильній опері.