4.8 — Сумнів

Обговорення у кают-компанії 

Екіпаж сидить навколо столу. Атмосфера напружена. 

Шизука (п'є енергетик):
– Якщо це твій брат, Джессіко, то я космічна принцеса. 

Джессіка (роздратовано):
– Він… він виглядав як Джонні. Та ж усмішка, ті ж очі. 

Вільгельм (поклавши руку на Біблію):
– Але за Кодексом істинної віри: «Темрява може вкрасти обличчя, та не вкраде душу». 

Ксеня (жує печиво):
– Може, це взагалі клон? У нас були ж куби, чорні діри… чого тільки не було. 

Робот (схрестивши руки):
– Слухайте, я прорахував імовірності. Є 42% шансів, що це дійсно твій брат. 

Шизука:
– А решта? 

Робот:
– Решта — що це якась сутність, яка просто вкрала його образ.
(робить паузу)
– Або… сценаристи знову вирішили все ускладнити. 

Джессіка (зі злістю):
– Ні! Це він. Я знаю. Я відчуваю. 

Шизука (саркастично):
– Ага, серцем? Чи грудьми, які бачать більше, ніж телескоп Хаббл? 

Ксеня (приглушено сміється й давиться печивом). 

Вільгельм встає. 

Вільгельм:
– Ми не можемо покладатися лише на емоції. Потрібно знайти докази. Якщо це справжній Джонні, ми його врятуємо. Якщо це демон — знищимо. 

Робот:
– А якщо це обидва варіанти одночасно? (пауза) Так, я теж в шоці від власної логіки. 

Камера зупиняється на обличчі Джессіки — вона виглядає розгубленою. 

Джессіка (пошепки):
– Але… чому він повернувся саме тепер?.. 

Екрани корабля миготять. На них з’являється коротке повідомлення від Джонні:
«Я спостерігаю».