4.4 — Правда між рядками

Після атаки 

Корабель хитався, системи працювали на аварійному живленні. Джонні щез, залишивши по собі лише зловісне відлуння. 

Шизука:
– Сцуко, я мало не здохла! 

Вільгельм (витирає піт):
– За Кодексом дружби пункт 23: «Після бою завжди перевіряй, чи в тебе ще всі кінцівки». 

Ксеня (зі сковорідкою в руках):
– Я перевірила. Все на місці. І сковорідка теж. 

Джессіка в істериці 

Вона кидає погляд на всіх, очі блищать сльозами. 

Джессіка:
– Це мій брат! Я впізнала його! Але… він був мертвий! Я бачила, як його викинуло у космос без скафандра! 

Шизука (шепоче):
– Ну, тоді логічно, що він тепер псих. 

Робот (похмуро):
– Логіка тут складніша. 

Перший натяк 

Усі дивляться на Робота. Він робить паузу, аналізує. 

Робот:
– Звісно, ви хочете просту історію: брат Джессіки чудом вижив, потрапив у чорну діру, набрав сили — і тепер він зло. 

Вільгельм:
– Звучить як дешевий серіал. 

Робот (з сарказмом):
– А ми що, документальне кіно? 

Джессіка хапає його за плече:
– Ти щось знаєш! Говори! 

Робот:
– Я знаю, але сказати правду — значить зламати сценарій раніше часу. 

Напруження зростає 

Шизука підходить ближче, з підозрою:
– Ти вже колись брехав. А може, цей «Джонні» взагалі твій експеримент? 

Ксеня:
– А може, це двійник з паралельного світу? 

Робот:
– Може, це взагалі не він. 

Він вимикає свої очі на секунду, наче у задумі, і додає:
– Правда — це найстрашніша зброя. Ви ще не готові її чути. 

Джессіка кричить:
– Це мій брат! Я сама з’ясую правду, навіть якщо ти будеш мовчати! 

Корабель відлітає в безпечний сектор. Камера зупиняється на Роботі: його очі світяться червоним замість звичного синього.