Eros-23: Божевілля на космічному кораблі

4.1 — Тінь із безодні

Корабель команди дрейфує поблизу зони, де недавно була чорна діра. Атмосфера напружена. 

Ксеня сидить за пультом, налаштовано переглядає показники:
– Тут якісь дивні імпульси… немов серце б’ється. 

Робот дивиться на монітори:
– Це не серце. Це космічний Wi-Fi. Пароль — «zrada123». Хтось підключився без дозволу. 

Шизука (жує гумку, відкинувшись у кріслі):
– А може, це просто ще один глюк після чорної діри. Ви вже бачили, як мене тоді розмножило на три копії? 

Раптовий сигнал 

На екрані з’являється спалах. Сигнал б’є по всій системі корабля. 

Ксеня:
– Господи, енергія росте! Це щось… виходить із чорної діри! 

Робот:
– Ну нарешті. Я вже думав, що ми дарма тут стоїмо. 

Через ілюмінатор видно, як із темряви чорної діри виринає фігура. Людська. Без скафандра. 

Джессіка притискає руку до рота:
– Ні… цього не може бути… 

Вільгельм:
– Що за чортівня? Людина не може там вижити! 

Робот:
– Офіційно так. Але сценаристи іноді забувають про фізику. 

Фігура починає наближатися до корабля, повільно, немов ковзаючи порожнечею. 

Шизука:
– Якщо це черговий ваш родич, Джессіко, я зійду з корабля прямо зараз. 

Джессіка (пошепки, не відриваючи погляду):
– …Це… він. 

Корабель здригається від невідомої енергетичної хвилі. На екрані з’являється тінь фігури, що зависає перед носом корабля. 

Робот:
– Вітаю. У нас офіційно новий сезон. І, здається, лиходій із чорної діри.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше