2.6 — Коли темрява оживає

Корабель тремтів, ніби в конвульсіях. Стабілізатор гудів, вирізаючи в просторі світловий вихор, що мав затягнути чорну діру назад у небуття. 

— Тримайтеся! — закричала Шизука, врізаючи кулаком по панелі. — Якщо воно перегорить, ми трупи! 

Вільгельм стискав важелі, піт стікав по його чолі.
— Кодекс каже: «Випробування розкривають істину серця». 

— А я кажу, що твої цитати зараз мене вб’ють! — гаркнула Шизука. 

У цей момент Робот холодним тоном додав:
— Ймовірність нашої смерті — 73%. А тепер 74%. Дякую, що слухали мій прогноз погоди. 

Стабілізатор спалахнув, випромінюючи промені енергії. Простір навколо чорної діри стискався, гравітація хрипіла й рвала вакуум на клапті. Здавалося, ще трохи — і вона закриється. 

Та раптом щось сталося. З темного серця вирвався силует. Спершу тінь, але дедалі виразніша. Воно нагадувало людину, але з розмитими контурами, очі світилися червоним вогнем. 

Ксеня з мостика завила в рацію:
— Це що таке?! Мені обіцяли фінал серіалу, а не хорор у прямому ефірі! 

Створіння ніби дивилося просто крізь корпус корабля. Його голос пролунав усім у головах:
— Ви закрили двері, але я вже знайшов вихід. 

Робот опустив голову й саркастично протягнув:
— Ну от. З чорної діри вибралось щось. Я ж казав. 

Світ навколо вибухнув світлом. Чорна діра стишилася, наче закрилася, але тіньова істота залишилася у нашому вимірі. 

Команда втратила дар мови. Лише Робот додав:
— Новий сезон офіційно має головного лиходія. Вітаю всіх.