2.5 — У серці темряви

Корабель героїв, обладнаний стабілізатором, ковзав крізь вакуум. Перед ними величезна чорна діра світилася загрозливим ободом світла, як космічне око, що спостерігало за ними. 

— Ну і видовищно, — прошепотіла Шизука, стискаючи кермо. — Як після трьох келихів саке: темно і страшно. 

Вільгельм закрив очі, ніби молився, і тихо процитував:
— «Той, хто йде в хаос, мусить бути сильним духом». 

Робот хмикнув:
— А той, хто йде в хаос без запасу батарей, мусить бути ідіотом. На щастя, у мене заряд 87%. 

Раптом простір затремтів. Із гравітаційного обриву вискочили уламки зруйнованих кораблів, ніби примари битви. Металеві плити й турелі крутилися в хаотичному танці. 

— Перша перешкода, — пробурмотів Робот. — Ймовірність того, що нас розмаже по обшивці, становить 68%. Хочете знати, скільки шансів вижити? 

— Ні! — одночасно крикнули Шизука й Вільгельм. 

Ксеня з мостика подала голос по зв’язку:
— Я вас бачу! І так, мій серіал закінчився. Кінцівка — лайно. Тож тепер я вся ваша. 

Шизука різко повернула штурвал, ухиляючись від уламків. Вільгельм, тримаючи стабілізатор, намагався втримати рівновагу. 

— Якщо впадеш, — гаркнула Шизука, — я тебе воскрешу лише для того, щоб убити ще раз! 

— Звучить справедливо, — зітхнув він, ледве утримуючи апарат. 

Уламки промайнули зовсім близько. Одна велика плита майже врізалася в корпус, але Робот виставив енергетичний щит. Метал з гуркотом відскочив. 

— Та-дам, — холодно сказав він. — Це був мій геройський момент. Сподіваюся, глядачі аплодують. 

Вони прорвалися крізь хаотичний шторм уламків. Попереду відкривався ще глибший тунель у чорній дірі, що вів у невідоме. 

— Це тільки початок, — пробурмотіла Шизука. 

Робот поправив шолом:
— Нарешті щось цікаве.