2.4 — Операція: Епіцентр

Командний зал спецзагону нагадував вулик — десятки офіцерів бігали з планшетами, монітори миготіли формулами та картами. У центрі голограма чорної діри повільно розкривалася, наче темна квітка. 

— Це не просто природне явище, — пояснив командир. — Хтось заклав у вибух алгоритм саморозширення. Якщо ми не введемо в центр стабілізатор, нас чекає кінець. 

Робот спокійно підняв руку:
— За моїми розрахунками, ймовірність нашої смерті складає 92%. Але є й гарна новина — це найвищий рейтинг небезпеки, який я бачив. Можна буде похвалитися фанатам. 

Шизука хмуро глянула на нього:
— Роботе, без тебе ми точно не впораємося. 

— Я це знаю, — самовдоволено відповів він. — Просто люблю повторювати. 

Вільгельм відкрив свій Кодекс і урочисто зачитав:
— «Той, хто бачить загрозу світу, мусить діяти, навіть коли серце тремтить». 

— Моє серце не тремтить, бо його нема, — вставив Робот. — Але ваш пафос піднімає настрій. 

Ксеня між тим сиділа біля терміналу, жуючи батончик.
— Я залишусь тут. Якщо серіал раптом покаже додаткову сцену після титрів, я повинна знати. Але паралельно триматиму зв’язок. 

— Серйозно?! — вигукнула Шизука. 

— Серйозно, — кивнула Ксеня. — Це мій пріоритет. 

Командир вивів на екран карту:
— Вам, як свідкам і носіям даних, доведеться супроводжувати стабілізатор у центр чорної діри. Ми прикриємо вас. 

Робот нахилив голову й пробурмотів:
— Відчуваю, що це звучить як план, у якому головні герої ледве виживають. 

Шизука стиснула зброю:
— Отже, працюємо. 

Голограма чорної діри миготіла, ніби дражнилася: час ішов.