1.5 — Місія Шизуки і Вільгельма

Темні коридори бази лунали лише гулом генераторів. Лампи над головою миготіли, створюючи атмосферу жахливого трилера. 

Шизука рухалася швидко й тихо, як тінь. Її пальці міцно стискали бластер. Вільгельм ішов за нею, тримаючи зброю обома руками. 

— За Кодексом дружби, пункт 12: «Не залишай товариша в біді», — урочисто процитував він. 

— Замовкни й прикрий мене, — гаркнула Шизука, різко розвернувшись і врізавши прикладом по голові солдату, що вискочив з-за рогу. 

Ворог упав без звуку. 

— Вражаюче, — пробурмотів Вільгельм, але Шизука вже просувалась далі. 

Вони увійшли до великого залу, де на голографічному екрані світилися схеми. Шизука витягла накопичувач і швидко підключилася. На екрані відобразилась конструкція: гігантська зброя, розміром із цілу планету. Вона могла стерти половину мультвсесвіту одним пострілом. 

— Це… це неймовірно, — видихнув Вільгельм. — І абсолютно суперечить Кодексу життя. 

— Це катастрофа, — прошипіла Шизука. — Якщо вони це активують — нам кінець. 

У цей момент датчики ожили. По коридорах почав лунати сигнал тривоги. 

— Вони знають, що ми тут, — сказала вона, ховаючи накопичувач. 

Вільгельм приготувався до бою.
— За Кодексом честі, пункт 21: «Краще загинути стоячи, ніж жити на колінах».
Шизука скривилася. 

— Якщо ти зараз ще раз процитуєш свій чортів Кодекс, я пристрелю тебе першою. 

З глибини коридору вже чути гуркіт наближення солдатів. 

А на кораблі Робот, дивлячись через камери, пробурмотів:
— Ну ось і починається. І, звісно, вся драма без мене. Сценаристи явно мене ненавидять.