Еріка

Еріка. Ніч друга

Еріка. Ніч друга.

 

Еріка прокинулась уві сні в густому тумані. Вона могла захотіти прокинутись, але їй було цікаво. Вона пішла по ледь помітної стежині, яка вела до якогось темного місця. Підійшовши ближче, Еріка побачила, що то було якесь поселення з темними силуетами, які щось робили, ніби працювали по господарству. Хтось з нею поздоровався, а потім повернувся до своїх справ. Еріка з великою цікавістю розглядала усе навкруги, дивуючись та запам’ятовуючи навколишній світ до дрібних деталей.

- Коли я прокинусь, я почну писати книгу, - подумала Еріка, - це буде наукова фантастика чи просто фентезі. Байдуже. Але такі фантазії чи «напівреальності» не повинні зникати просто так. Я повинна показати ці світи іншим. Але як казку, вигадку, як щось неіснуюче, інакше мене не зрозуміють і не дозволять більше літати.

Еріка за своїми міркуваннями не побачила, як далеко відійшла від поселення. Несподівано перед нею з’явилася велика тінь. Еріка обернулася та побачила велике чудовисько за своєю спиною, яке відкривало свою пащу, щоб її проковтнули.

Еріка прокинулась.

- Ні. Поки що починати писати книгу не буду. Я уся тремчу. Та й мені вже пора збиратися  на роботу.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше