Глава 2

Глава 2  

     Солдати були здивовані, вони ніяк не очікували побачити живу людину. Це був чоловік 185 см зросту, міцної статури. Обличчя та інші частини тіла прикриті старою темною накидкою.

         – Як тебе звати? – запитав Торнтон новоприбулого.

         У відповідь – мовчання. Вигнанець лише продовжував вдивлятися в обличчя солдат.

         – У нас мало часу. Забираймо його в Шерман Хілз, – наказав капітан Чед Сандерс. – Там розберемося.

         Солдати загону «Ексадо» швидко зібрали речі, які вдалося знайти на літаку, завантажили їх, посадили людину в транспортний засіб і вирушили в місто. Як тільки від’їхали на відстань у дві милі, капсула самознищилася, залишивши купу уламків.

         За двадцять хвилин вони дісталися підземного міста. Новоприбулий роздивлявся навкруги, не приховуючи страх, який читався в очах. Вигнанець не міг собі уявити місто під землею на Місяці.

         – Це ми збудували власними руками, – пояснив капітан Чед.

         Незнайомець промовчав. У його голові крутилося безліч думок.

         – Ти не з балакучих… Але тобі нема чого боятися, ми друзі. Всі пройшли через те, що й ти. Мене звати Чед Сандерс, я капітан загону «Ексадо». Зараз ти знаходишся в Шерман Хілзі – підземному місті на супутнику Землі.

         Незнайомець слухав. Сандерс коротко розповів історію міста та, не приховуючи правду, про те, як відбувся розкол та утворилася нова повстанська зона в декількох десятках кілометрів від Шерман Хілза.

         – Зак… – промовив вигнанець. – Моє ім’я Зак Трейдор.

         – Не думав, що заговориш, – з полегшенням зрадів капітан. – Що спричинило твоє вигнання з Землі?

        – Вам цікаво? – здивовано запитав Зак у капітана.

        – Звісно, ми тут не по своїй волі, це заслання. Щоб вижити потрібно довіряти один одному.

        Ненадовго утворилась пауза…

        – Скажіть капітане, як давно ви «покинули» Землю? – запитав Трейдор, дивлячись на Чеда.

        – П'ятнадцять... п'ятнадцять років, – тихо відповів капітан, але одразу зібравшись допитливо подивився на новоприбулого, чекаючи на продовження розповіді.

        – П'ятнадцять років – це великий термін для Землі. За цей час... – Трейдор вказав рукою в бік блакитної планети, – там все змінилося…

        Трейдор замовк, занурившись у спогади. Чед не квапив його, чудово розуміючи, як кожному, хто потрапив сюди, важко звикнути до думки, що його життя різко змінилося.

         – Сандерсе! – увірвавшись до кімнати крикнув Торнтон. – Тебе кличе мер.

         – Йду, – відсторонено відмахнувся Чед. – До речі, покажи тут все новенькому.

         Капітан швидко зібрався, прихопивши з собою папку темно-синього кольору, й в роздумах пішов до мера. Тим часом Торнтон сів за стіл біля Зака, якому важко було звикнути до сутінків у кімнаті капітана через слабке освітлення.

         – Через декілька днів звикнеш, – сказав Торнтон.

         – Вибач, що? – збентежено відреагував Трейдор.

         – Я про освітлення… Через два-три дні ти звикнеш. У нас проблеми з енергією, тому в будинках слабке освітлення, навіть удень похмуро. Ходімо, я покажу тобі Шерман Хілз.

          Разом вони вирушив на екскурсію по підземному місту. Зак захоплююче роздивлявся надсучасну архітектуру Шерман Хілза. На жаль, Торнтон чудовий військовий, але аж ніяк не гід. Розповідати про місто він полюбляє, але мало кому вдається дослухати його до кінця. Трейдор виявився терплячим. Він побачив мерію, центральний ринок, джерела та багато іншого, чим може похвалитися місто, та дізнався, що воно названо на честь першого новоприбулого Шерман Хілза.

          Повертаючись назад, вони зупинилися біля масивних воріт, на яких великими літерам було написано: “Стороннім вхід заборонено”.

          – Навіть не думай заходити, – попередив Торнтон.

          – Чому? Що там?

          – Військова база і відділ досліджень Місяця. Входити можуть військові та вчені за спеціальними перепустками.

          – Хіба керівництву Шерман Хілза є що приховувати? – запитав Зак.

          – Ти ставиш занадто багато запитань, – підозріло вдивляючись в очі Зака, відповів Торнтон.

           Трейдор, нічого не сказавши, також скерував погляд на нього. З того моменту в Торнтона зародилася недовіра до новоприбулого. Його нутро протестувало проти Зака. Але незважаючи на емоції, він продовжив екскурсію містом…