Частина 1. Глава 1

Глава 1

       – Коли-небудь ми повернемося, – прошепотів капітан Чед Сандерс, роздивляючись Землю. З поверхні Місяця вона здавалася настільки близькою, що ось – простягни руку і зможеш доторкнутися до неї. Стримавши порив, Чед провів розкритою долонею по короткому волоссю і накинув на голову капюшон. – Ось тільки коли це буде...

        П’ятнадцять довгих років він перебував у так званій місячний колонії. Перші вигнанці з Землі заснували місто під поверхнею Місяця, щоб сховатися від яскравого сонця, крім того, захищати місто в таких умовах було легше.

          Вигнанців доставляли на Місяць в спеціальних капсулах у непритомному стані. Як тільки капсула торкалася поверхні Місяця, починався двадцятихвилинний відлік часу до самознищення. Не було ніякої системи в доставці вигнанців, про їх прибуття сповіщала сирена, яку було чутно на сотні миль. Після сигналу до місця посадки вирушав загін, щоб якомога скоріше винести з капсули новоприбулих, контейнери з продовольством і устаткуванням. Завдяки поставкам із Землі, жителям колонії вдалося створити перші ферми і навіть невеликі сади з деревами і кущами. Так у вигнанців з’явилася крихітна можливість доторкнутися до рідної планети.

         Вигнанці прибували, і місто росло. Збільшувалася необхідність в їжі, ресурсах, а найголовніше – в електриці. Крихітна сонячна електростанція ніяк не задовольняла потреби підземного міста. Обраний мер Шерман Хілза з усіх сил намагався зберегти порядок, розподіляючи ресурси, але невдоволення людей росло, і в один момент вони почали вимагати більшого, ніж могло дати місто.

      Після невеликої сутички дві сотні повстанців пішли, прихопивши з собою частину обладнання, продовольства і насіння для ферм. Виявлене ними підземне джерело давало можливість заснувати нове місто Лайнвіль в двадцяти кілометрах від Шерман Хілза. Невелика відстань була зумовлена двома обставинами, перша з них – посадочний майданчик капсул, що поставляли вигнанців на Місяць. Ніхто не хотів годувати зайві роти, але тільки так можна було здобути в своє місто солдата, інженера або вченого. Другою причиною настільки близького розташування міста повстанців було сміттєзвалище, звідки вигнанці з двох міст могли поповнювати свої ресурси у вигляді металу, дротів, електроніки, навіть вдавалося відновити всюдиходи. Саме тому бойові сутички на Місяці відбувалися або за ресурси зі звалища, або за людський ресурс, який прибував у капсулах. З цієї причини пошуковий загін Шермана Хілза «Ексадо» був перетворений на бойовий.

        – Давно не було посилок, – за спиною капітана несподівано виник широкоплечий Торнтон. Він був заступником капітана у загоні, а за сумісництвом – кращим другом. Прибули вони сюди практично одночасно і відразу вступили до лав загону «Ексадо». На Землі Сандерс служив у військово-повітряних силах корпорації «Титан», але як і сотні людей його свідомість повстала проти системи, за що й був відправлений у вигнання. Військове минуле на Землі сприяло швидкому просуванню по службі. Мер міста Шерман Хілз одразу побачив у ньому перспективного командира. Тому незабаром Сандерс очолив військовий загін «Ексадо».

     – Не хвилюйся – скоро з’явиться, – впевнено відповів Сандерс другові і обернувшись кинув короткий погляд на загін, з яким пройшов сотні зіткнень із сусідами.

         – Сирена! – голосно крикнув Торнтон і додав. – Капітане, чуєте?

         – Так, – відповів капітан, – збирайтесь! Настав «хамер тайм».

      Загін «Ексадо» швидко укомплектувався і вирушив у дорогу. Хвилин за двадцять бійці Шерман Хілза прибули на місце.

         – Підозріло тихо, – зауважив один із солдатів.

         – Не подобається це мені, – додав інший.

         – Дивно… Що скажете, капітане? – запитав Торнтон.

         – Не притаманно для них, – оглядаючись навкруги відповів капітан.

         – Може не почули сирену?

        – Це неможливо, її чути на відстані двохсот миль... Так, на позиції! Вогонь – по моїй команді.

      Зайнявши відповідні позиції, загін «Ексадо» чекав на прибуття капсули з вигнанцями. Солдати оточили периметр у радіусі ста метрів, оскільки від контакту капсули з поверхнею Місяця утворювалась яма глибиною в декілька метрів і здіймалась хмара пилу.

        – Підлітає, – Торнтон подав знак рукою.

         Капітан не відповів, тільки збентежено поглянув навкруги. «Де лайнвільці? Невже не приїхали?» – стурбовано розмірковував він. Капсула врізалася в місячний ґрунт. Крізь пил не було нічого видно без спеціального створених окулярів, якими користувалися бійці.

        – Хлопці, – звернувся капітан Чед Сандерс, – заходимо в капсулу, забираємо людей та все, що може згодитися.