11
Дід Іван сумно дивиться у вікно. Заходить сонце. Палаючий горизонт. Палає від туги та одчаю серце у грудях.
Дід Іван:
- Надіюся, живу, ще ж є життя…
І молодь підростає. Треба ладу!
Хай бореться за сонце і за правду,
Бо найстрашніше, мабуть, каяття…
Хто йде вперед – в лице надії вітер!
Боріться! В Україну світла вірте!
Ми не мирились, діяли, шукали…
Здалеку чується ніяковий, але твердий голос Доби:
12
... Доба сміялась:
Шалені ціни, злидні, безробіття!
В оселі ще й самотність – господиня.
З надії обвисає вже лахміття.
А з телеекранів – мільйонери
У паралельнім світі тріумфують,
Ні копійки, ні гривні не рахують.
Вони – зірки на цій життєвій сцені.
І що тут говорить про справедливість?
Її давно вже вигнано із дому.
Ти протестуй! Дозволена ця милість.
Протест не заборонений нікому.
А гасла галасують про народне.
В усі часи цей галас був природнім.
Протестували, в муці повставали.
Історіє, а що із того мали?!
Це боротьба, життя – війна під сонцем,
А на війні калічать, убивають.
Під парниковим шлейфом дикий стронцій,
Чудовиська із бруду оживають.
Розпука, заздрість, ненависть, образи.
За ними неба чистого не видно.
Вулкани від одчаю вибухають.
Анархія! Немов демократична?
А ви про кінець світу засмутились?
Та він навколо, в кожному, як помста.
Що в соціумі мрії заблудились.
Нашестя аморальності збулося!
Ти – персонаж трагікомічних шоу.
Так, для розваги. Фон. Фундамент. Натовп.
Але без тебе світ не був би – знову!
Ні, не для тебе відчай і зневага!
Тут можна закликати скільки схочеш
До чистоти, духовного зростання...
Мій голос – як у прірву – аж холонеш.
Суспільство наче похмелилось зрання.
Летить, аж шаленіє в лютім леті.
Не помічає ери і секунди.
А я – фундамент, я – основа нерва.
Мене ти топчеш, а коли не буде,
Сотвориш з мене пам’ятник народний,
Про силу духу ще томи напишуть.
А поки що на вістрі часу, гордо
Пульсую в Космос променем щасливим
Крізь вибухи оманливої тиші.
Епілог
Я вірую в щасливий день весни.
Я вірую у прозрівання людства.
Я вірую, надіюся! А ви?
В які закони віруєте, люди?!
А час мовчить, заплетений журбою.
Він вже готовий за життя – до бою!
Забруднена Земля. Немає сил.
Пророцтва хижі тиснуть звідусіль.
Страх в серці, у повітрі, у землі...
Здається, все загрожує й мені.
Але я знаю, вірую, що ти,
Людино, зможеш зло перемогти,
Очистиш Землю, душу!
Поспіши!
Нащадкам чистим
спадок залиши!
25. 05. 2012 – 12. 07. 2012