Розділ 1. Безлюдний острів

Після роботи Артем із Зоєю забрали дітей зі школи й неспішно поїхали додому. Чотирирічна Алла і п'ятирічний Рома тихесенько собі дрімали на задньому сидінні.

Осінній вечір видався напрочуд спокійним та теплим. Вечірній Миколаїв освітлювали безліч яскравих вогнів, пробігаючи по вітровому склу машини.

Артем робив тестувальником програмного забезпечення, а Зоя медсестрою в міській лікарні. Вони зазвичай важко та багато працювали, тому понад усе цінували той час, що проводили разом із сім'єю.

Зоя тихесенько ввімкнула радіоприймач, нишпорячи по діапазону і шукаючи яку-небудь спокійну музику. Дівчина натрапила на випуск останніх новин. Подружжя завмерло, уважно прислухаючись до напруженого голосу диктора:

– За спостереженнями вчених останнім часом вірус сказу зазнав значних мутацій. Об'єдналися кілька найбільш вірулентних штамів, що призвело до дійсно жахливих наслідків. Гібридний вірус набув таких же самих властивостей, як і звичайний штам сезонного грипу. Сказ почав передаватися повітряно-крапельним шляхом, за аналогією з респіраторними інфекціями. Але ж за стрімкістю поширення майже жодна хвороба на нашій планеті не може зрівнятися з вірусом грипу. До того ж сказ вражає без розбору всіх ссавців, включно з людиною. Уже зареєстровано понад сотню випадків зараження на півночі нашої країни й ця цифра продовжує стрімко зростати.

Зоя вимкнула радіоприймач і тривожно поглянула на чоловіка:

– Тільки цієї напасті нам ще не вистачало...

– Будемо уважно стежити за новинами, – відповів Артем, заспокоюючи дружину. – Я сподіваюся, що лікарі та вчені зможуть впоратися з цією заразою. Ось побачиш, незабаром винайдуть якусь вакцину і все знову налагодиться.

Хоча на душі в хлопця аж ніяк не було так само спокійно. Він давно передчував, що людська цивілізація все швидше й швидше котиться до свого кінця. Рано чи пізно мало статися щось жахливе. Адже більшість людей за своєю природою надто божевільні й увесь час жадають руйнувань, насильства та вбивств.

Часом, такі важкі думки Артема зовсім долали. Він страждав від безсоння і втрачав будь-який інтерес до життя. Інколи у нього залишалося лише одне бажання: забрати свою сім'ю і якнайшвидше виїхати куди-небудь якомога далі – у віддалене та безпечне місце.

Він часто гортав великий атлас світу, шукав на мапі куточки, де можна було б сховатися від божевілля, що поступово охоплювало весь світ. Але то високий рівень бандитизму, то суворі кліматичні умови, то надто дорога вартість життя, а то й у надлишку небезпечні комахи, змії та павуки – унеможливлювали їхню втечу. Ніде не було раю на цій планеті. Жодне місце на Землі годі було вважати ідеальним та досконалим.

Вивчення атласу світу для Артема стало свого роду хобі. Іноді він цілими вечорами наполегливо досліджував далекі країни, роблячи нотатки в загальному зошиті. Хлопець був впевнений, що рано чи пізно він усе ж таки знайде безпечний куточок для своєї родини.

● ● ●

Минув тривожний тиждень. Уряд країни готувався до спалаху епідемії, запасаючи продовольство та ліки. Та все ж економічні питання можновладців поки що турбували значно більше, ніж зростаюча інфекційна небезпека. Тому загальний карантин оголосили вже зі значним запізненням.

З півночі України щодня надходили все більш і більш страшні новини. Зневірені люди штурмували блок-пости, намагаючись покинути найбільш заражені області. Розгоралися збройні конфлікти. Їжі та води на всіх не вистачало. Мародери лютували, відкрито пересуваючись на великих вантажівках, заповнених награбованим добром. Кожен рятувався як міг. Трупи вбитих людей лежали на вулицях. Їх пожирали інфіковані вірусом сказу, б'ючись один з одним за найбільш ласі шматки.

Повечерявши, Артем і Зоя поклали дітей спати та влаштувалися на дивані у вітальні. Хлопець увімкнув телевізор. Ведуча якраз брала інтерв'ю у вченого-інфекціоніста:

– Інфекція передається під час контакту із зараженою твариною або ж людиною повітряно-крапельним шляхом, а також через кров й слину в разі укусу. Інкубаційний період мутованого вірусу сказу становить близько чотирьох годин. Після цього починають проявлятися перші симптоми: тривожність, сплутаність свідомості та галюцинації. На губах зараженого виступає біла піна, а очі втрачають можливість фокусуватися, безглуздо обертаючись в орбітах. У нападах паніки скажені кидаються на людей, дряпаються й кусаються, проявляючи вищий ступінь агресії. Зазвичай сказ це смертельне захворювання, але новий гібридний штам аж ніяк не вбиває носія, а навпаки підтримує в ньому життя настільки довго, наскільки це взагалі можливо. Що своєю чергою значно ускладнює перебіг епідемії, на цілі порядки прискорюючи темпи загального зараження. До того ж, на жаль, наявні в нас вакцини від сказу безсилі проти нового штаму вірусу.

Артем вимкнув звук на телевізорі й запропонував Зої:

– Нам потрібно буде підготувати запаси їжі та води, а також аптечку, одяг, взуття і завантажити все це в машину. Я вважаю, що незабаром нам доведеться звідси евакуюватися.

– Куди ж нам бігти? Адже зараза поширюється повітрям. Від неї нам ніде не сховатися. Я нещодавно чула по радіо, що навіть кордони нашої країни вже повністю перекриті.

– Потрібно буде виїхати туди, де зовсім немає інших людей. Тільки так ми зможемо себе хоч якось убезпечити та перечекати епідемію.

● ● ●

Наступного ж дня подружжя разом із дітьми поїхало до найближчого великого спортивного магазину. Там їм довелося вистояти довжелезну чергу, більшість людей у якій була в медичних масках і респіраторах. Усі навколо безупинно обговорювали останні події на півночі України. Тут і там у черзі лунало, що епідемія сказу стрімко поширюється, інфіковані незабаром з'являться на вулицях Миколаєва, що уряд усіх покинув і надії на порятунок більше вже немає. Люди перебували на межі паніки, зацьковано озираючись навкруги.

Алла і Рома втомилися від нудного очікування й почали вередувати, але ж розділитися й залишити їх із Зоєю в машині Артем не наважився. Зараз найбезпечніше було триматися тільки всім разом.