Розділ 1. Глава 4

Бал мав бути як усі і ніхто теж нічого не очікував.

Аліс одягнула сукню, яку замовила у придворної "нездари". Хоча вона, як і червона, згодом захопить всіх гостей.

Сукня була лілового забарвлення, прикрашена коштовним камінням, на голові прикраса з залата та сапфірів.

У Елізабет сукня була не менш неймовірна. Яскраво-зелений шовк підкреслював зелені очі.

Королівська родина зайшла в бальну залу. Аліс та Елізабет ловили на собі захопливі погляди принців і герцогів. 

Принц Джонс, принц Веліси підійшов до сестер, щоб привітати їх із коронацією. Йому було 20. По суті він був на рік старший Аліс. 

– Аліс, виглядаєш неймовірно. – сказав кароокмй принц. Елізабет стояла і мовчки заздрила.

– Дякую. – неоднозначно сказала Аліс. – Мені дуже приємно.

– Елізабет, твоя сукня вражаюча. – сказав принц. 

– Дякую. – черство сказала Елізабет. 

– Аліс, як поживає ваш батько? – запитав принц.

Аліс саме збиралася щось сказати принцові, та його збила з ніг рудоволоса Меріка Трейтс – їй покищо було дев'ятнадцять, але вона цьогоріч мала посісти престол королівства Де'Лонс.

Жовті очі, руде волосся, веснянки – ось як трьома рисами можна було описати Меріку.

Вона кинулася в обійми Аліс.

– Аліс, моя подруго, як ми давно не бачилися. Ти і досі б'єшся на мечах? – запитала вона.

– Так.

Меріка помітила принца Джонса, якого випадково зачепита коли бігла до Аліс.

– Ой, перепрошую. З вами все впорядку? – запитала вона.

– Так, звісно. Аліс, ти б'єшся на мечах? – здивувався він.

– Переважно цей факт відлякує людей. Але тепер батько дав мені найвищу посаду в королівському війську і це будуть знати усі... – вона зітхнула.

– Це добре, що така відповідальна людина посяде воєну посаду. Крім того, ходять чутки, що Манісія і Східне королівство можуть об'єднатися і разом воювати проти Енісе.

– Справді? Про Манісію я ще не чула. – сказала Аліс. 

Оголосили танець.

– Можна запросити вас на танець, панно Аліс? – запитав Джонс.

Аліс посміхнулася.

– Ну незнаю, можливо... Так. – сказала вона.

Елізабет стояла поблизу них і це все чула.

Джонс та Аліс вийшли в центр залу і почали танцювати. Вони ловили на собі невпевнені погляди гостей та заздрість Елізабет. 

– Елізабет буде злитися на мене. – сказала Аліс. – Вона хотіла танцюіати з тобою на балу.

– Це вже не має значення. Ти зробила свій вибір.

Елізабет стояла і спостерігала за цим всім. Раптом ззаду почувся голос мачухи.

– Ти вже королева і можеш припинити це божевілля.

Елізабет єхидно посміхнулася.

– Вибачте, дорогі гості. Але тут Я віддаю накази! Тож я маю право сказати: Припиніть це все! Негайно!

– Від неї можна було і не такого очікувати. – сказала Аліс пошепки.

– Елізабет, але ж... – почав батько.

– Досить. Це мій наказ! – сказала Аліс. 

За цим видовищем спостерігала мачуха з Сарою.

– Тепер нехай він жаліє, що обрав її а не тебе. – сказала мачуха Сарі.