Розділ 1. Глава 2

Королівскі придворні, всі шевці, дворяни і селяни, та взагалі, все королівство Енісе кипіло в роботі. На приготування до коронації Елізабет є всього один день.

До Елізабет саме прийшла кравчиня – найкраща в королівстві.

– Яку сукню бажаєте, ваша Величносте? – запитала кравчиння.

– Вона має бути прекрасна, неймовірна, найкраща зі всіх, які були на коронаціях. – сказала Елізабет. – Матінко-королево, – вона звернулася до мачухи, що спостерігала за нею з крісла в іншому кутку кімнати. – як ви гадаєте, який колір буде мені до лиця? Я ж сподіваюся, ви не образилися, що я, а не Сара, стану королевою. Вибачте, я не хотіла вас образити, це ж наказ короля. 

– Люба, ти що, вас з Сарою я люблю однаково. – мачуха вдала посмішку, що добре їй вдавалося, а тоді повернулася до кравчині. – Поший їй сукню з сіроко дамасту зі срібним орнаментом. Він буде їй до лиця.

– Звісно, ваша Високосте. – покірно сказала кравчиня.

– Я така щаслива... – сказала Елізабет. – Але сьогодні такий насичений день...

– Хто ще має прийти до тебе? – запитала мачуха.

– Ювелір, ще одна кравчиня, що пошиє мені сукню на бал і чоботар. – сказала Елізабет. – А ще ввечері я маю отримати благословення від батька.

– Ну так, день в тебе насичений. – сказала Аліс, що саме зайшла в кімнату. 

– Сестро! Я така рада. Ти ж рада за мене? Не сумуй, що головне місце на престолі посяду я. Тобі теж щось дістанеться... – сказала Елізабет, дивлячись на свої сережки в дзеркало. Вона повернулася, щоб поглянути на сестру, що стояла в чорному костюмі для фехтування і мечем за поясом. – Сподіваюся ти не підеш у цьому на бал. – з єхидньою посмішкою сказала Елізабет. – Хоч раз одягнеш гідну сукню. – вона засміялася.

– Звісно, що я одягну сукню... – сказала Аліс. 

– Невже вони у тебе є? – засміялася Елізабет. – Їх можна полічити на пальцях. І котру ти одягнеш?

– Я замовлю сукню у Прелли. – сказала Аліс.

– У тієї жалюгідної кравчині? Ну-ну, дивися, щоб тобі потім не довелося йти в цьому на бал. – сказала Елізабет.

– Побачимо. – впевнено сказала Аліс.