Розділ VII - Весняне рівнодіння

— Коли я прочитав цей свиток, не повірив своїм очам, адже у мене з'явилася нагода потрапити до столиці і спостерігати її велич своїми очима. Таке трапляється лише один раз у житті, тому я не вагаючись, відразу погодився.

Незабаром Меліса написала листа, який через два місяці відіслала, і залишалося лише чекати відповіді від дядька...

Пройшло півроку з моменту отримання того листа. Настала зима.

День, коли Бернарду виповнилося чотирнадцять, хлопець відзначив на широку ногу, запросивши всіх знайомих, друзів та інших важливих для нього людей. Хоча їх у хлопця було не так багато, він чудово провів час. Тим паче, що наступний день народження Бернард ймовірно, проведе його не вдома.

Після основних святкувань всі сиділи за столом, і він, як іменинник, вирішив виступити з промовою:

— Доброго дня і дякую, що завітали на важливий для мене день, – промовив іменинник. — Сьогодні цей Не тільки тому, що з завтра починаються відлік до повноліття*.

Тепер я готуюсь до події, що ще більш відповідальна, ніж будь-коли. Я збираюся поїхати до столиці, щоб знайти добре оплачувану роботу і мати можливість допомагати своїй сім'ї та вам у важкі часи за рахунок своїх заробітків. Хоча мені буде складно уявити час без вас, це не означає, що ми не зустрінемося знову. Я планую писати листи та відвідувати рідний дім коли буде нагода.

— Надіюсь моральну підтримку вашої сторони!

На що він почув відгуки:

— Вип’ємо за іменинника!, – казав Акім.

— Підтримаємо нашого Бернарда, – лунало звідусіль.

З того дня Бернард почав більш ретельно готуватися до майбутньої подорожі. А Меліса продовжувала активно листуватися з братом, перевізниками та купцями, уточнюючи всі питання щодо безпеки дороги сина і домовляючись про найзручнішу дату.

Всі ці матеріальні підготовки були важливі тільки тому, що дорога передбачалася дуже тривалою, а деякі тропи представляли небезпеку навіть. Це було через складний і протяжний ландшафт за поселенням. Крім того, без моральної підготовки подолати цей шлях самому було б непросто,  тому основне рішення припало їхати на кінець весни, разом з торговцями.

Вкорочі, парубок зрозумів, що для подорожі через протяжні пагорби йому потрібен буде загін навчених скаутів, що може провести через небезпечні відрізки. Крім того, Меліса дізнавшись про деталі подорожі на всяк випадок склала карту місцевості для Бернарда.

Бернард же за останній рік поринув чарівний всесвіт наукової летератури..

Деяке з того, що він прочитав, особливо привернуло увагу

Після ще одного візиту до бібліотеки напередодні, той дізнався: що при ретельному збереженні листка з бутона магічного Едельвейсу в вакуумі (простір без повітря), цей артефакт буде служити як вказівник, показуючи правильний шлях, тільки куди – не було зрозуміло. Загалом, свого роду вказівник.

— Поки не плигнув, рано казати "гоп", ще потрібно зустріти цю чудову рослину на місці. Поки що, це схоже на якусь стару легенду, не більше, – думав парубок. — Проте , мені потрібно придумати, як упакувати цей листок до ранку, адже він може зщезнути.

Незабаром день поїздки героя був остаточно назначений на останній місяць весни. Це давало привіт Бернарду ще хочаб раз заринути в печеру.

Тим часом, Матуся Бернарда домовилась зі своїм братом через посередників що перевозили хлопця.

***

От і настали перші дні весни у містечку Краудтаун!

Після довгих, засніжених ночей, землю нарешті освітили яскраві промені сонця. Птахи радісно заспівали, на оголеній землі почало проростати покривало зеленої травиці. І незабаром з'явилися перші квіти. Різноманіття їх вражало уяву юнака, що тоді спостерігав за зміною пор року біля своєї хатинки.

Бернард, спираючись на паркан біля воріт, у той момент опинився під проливним дощем.

Хлопець вирішив вийти на вулицю, щоб зустріти весну. Тим більше, це може бути в останній раз, коли юнак зможе побачити таке в рідному краї.

— Раніше я якось не багато уваги приділяв на цю красу поза домом, – із задумливим виразом казав парубок, ніби обгорнутий пересічними краплями дощу.

— Чи не правда, що сьогодні відмінний ранок, щоб зустріти його на свіжому повітрі? – пролунало біля нього. Той обернувся сидячі на лаві і побачи стоячу поруч дівчину, що була завернута в коричневий плащ з накинутим поверх капюшоном.

— І справді, так і хочеться завтра раніше прокинутись, щоб в спокої насолодитися цією прекрасною погодою ще раз, – відповів парубок, не відводячи погляд від пейзажу напроти. Розмовниця встигла зручно розміститися поруч з парубком. Тепер вони разом дивилися в одну сторону, чуючи як краплі стікають по дерев’яній крівлі над лавою де вони умістилися.

— Ну що ж, підемо. Нас чекає багато справ. Сьогодні треба прибрати угіддя після зими не забув, Берні? – знявши капюшон, сказала розмовниця.

— Давно ти мене так не кликала, ще з дев'яти років пам'ятаю, так, Абелія?

— Хі-хі, ти мене наскрізь бачиш, Бернарде! – трохи засміялась вона.

— Багато хто тут називає це явище «перехідним періодом» в природі. Хоч працювати багацько, але я радий, що проведу ще трохи часу з вами, моєю сім'єю, разом – роздумував вголос юнак.  

(— Поки в повному ході пройшла зима, в пориві підготовки до подорожі я навіть встиг забути, що працюю в угіддях. Неначе, вічність минула з кінця минулого року.)

(— Так, як після розставання з домом…– з раптово опустившимся обличчям розповідав собі під ніс той, — …не впевнений, що застану цей чудовий час.)

— Значить, ми проведемо цю весну, якось по особливому, всі разом! – з бадьоро

промовила дівчина, взявши хлопця за долоню.

— Як найкраще, – додав хлопчина.

 ***

Ще трохи часу минуло, у день весіннього рівнодення, Бернард вирішив в останній раз привернути вдачу і знову вирушив у те саме місце, де побачив загадковий квітку «Едельвейс».

Він був зацікавлений провести невеличкий експеримент...