Розділ 5. Ми вже поверталися

Міра не могла пояснити, чому знала, куди йти.

Вона просто йшла.

Стів кілька разів намагався її зупинити, але щоразу вона повертала в один і той самий бік, ніби місто саме підказувало їй дорогу.

— Ти точно знаєш, куди ми йдемо?

— Ні.

— Це не дуже заспокоює.

— Я знаю.

Вони спустилися сходами під одну з будівель.

Чим нижче опускалися, тим тихішим ставало місто.

Нарешті перед ними з'явився довгий коридор.

На стінах світилися маленькі позначки.

СЕКТОР ЧАСОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Стів зупинився.

— Цього не може бути.

— Чому?

— Тому що я ніколи не розповідав нікому про свій експеримент.

Міра подивилася на нього.

— А якщо ти вже розповідав?

Стів нічого не відповів.

Вони пішли далі.

Наприкінці коридору були двері.

Еліс, яка весь цей час ішла позаду, приклала долоню до панелі.

Двері відчинилися.

За ними була величезна кімната.

Сотні екранів.

Старі прилади.

Полиці з паперовими документами.

І посередині — кругла конструкція.

Міра зупинилася.

Вона була дуже схожа на ту, що стояла в гаражі.

Але набагато більша.

Стів підійшов ближче.

Провів рукою по металу.

— Це не моя машина.

— Ні, — сказала Еліс.

— Тоді чия?

Еліс подивилася на нього.

— Ваша.

Стів повільно повернувся.

— Що?

Вона підійшла до одного з екранів.

На ньому з'явився документ.

ЕКСПЕРИМЕНТ №01.

Нижче була дата.

17.09.2039.

Стів зблід.

— Це та сама дата.

— Так.

— Але це неможливо.

— Чому?

— Тому що це дата, коли я вперше запустив установку.

Еліс похитала головою.

— Ні.

Вона змінила файл.

На екрані з'явився інший запис.

ЕКСПЕРИМЕНТ №00.

Дата була ще ранішою.

Стів дивився на неї, не розуміючи.

— Я не робив експерименту №00.

Міра підійшла ближче.

— Тату.

На екрані з'явився список учасників.

СТІВ.

МІРА.

Міра відчула, як у неї пересохло в горлі.

— Там моє ім'я.

Стів нічого не сказав.

— Я була там?

— Схоже на те.

— Схоже?

Вона різко повернулася до нього.

— Ти ж казав, що ми зробили це вперше.

— Я думав, що зробили.

Еліс відкрила ще один файл.

Цього разу з'явилося відео.

На екрані був гараж.

Той самий.

Міра впізнала його одразу.

Але він виглядав трохи інакше.

На відео Стів стояв біля машини.

Поруч була Міра.

Вона була молодшою.

Зовсім трохи.

Але це точно була вона.

— Це ми, — тихо сказала Міра.

Стів дивився на екран.

— Так.

Записаний Стів щось говорив, але звук був пошкоджений.

Еліс відновила його.

— ...повернення завершено.

На відео Міра подивилася прямо в камеру.

І сказала:

— Ми не повинні пам'ятати.

Міра різко відступила.

— Ні.

Стів теж зробив крок назад.

На екрані з'явився записаний Стів.

— Якщо ми повернемося з усіма спогадами, часовий стан залишиться нестабільним.

— Тоді що ми зробимо? — запитала записана Міра.

Стів відповів:

— Заберемо тільки те, що потрібно.

Відео обірвалося.

Міра мовчала.

— Що це означає? — нарешті запитала вона.

Стів дивився на чорний екран.

— Я не знаю.

— Ти стер нам пам'ять?

— Я не пам'ятаю.

— Але це ти на відео.

— Так.

Міра підійшла до нього.

— І я.

— Так.

— І ми вже були тут.

Стів кивнув.

— Схоже на те.

Еліс сказала:

— Не схоже.

Вони обоє подивилися на неї.

— Ви були тут.

— Скільки разів? — запитала Міра.

Еліс мовчала.

Стів повторив:

— Скільки?

Вона відкрила архів.

Перед ними з'явився список.

ЕКСПЕРИМЕНТ №00 — УСПІШНО.

ЕКСПЕРИМЕНТ №01 — УСПІШНО.

ЕКСПЕРИМЕНТ №02 — УСПІШНО.

Міра перестала дихати.

— Є ще?

Еліс прокрутила список.

ЕКСПЕРИМЕНТ №03 — УСПІШНО.

ЕКСПЕРИМЕНТ №04 — УСПІШНО.

Далі було ще багато.

Міра подивилася на батька.

— Скільки разів?

Стів не відповів.

Еліс сказала:

— Дев'ятнадцять.

У кімнаті стало тихо.

— Дев'ятнадцять разів ми подорожували в часі? — запитала Міра.

— Дев'ятнадцять зафіксованих переміщень.

Стів підійшов до екрана.

— А чому ми нічого не пам'ятаємо?

Еліс відкрила останній файл.

ПРОТОКОЛ ОЧИЩЕННЯ ПАМ'ЯТІ.

Міра прочитала перші рядки.

Потім ще раз.

— Ми самі це зробили.

Стів дивився на екран.

— Так.

— Навіщо?

Еліс не відповіла.

Міра відчула, що відповідь є.

Десь тут.

У наступному файлі.

Вона натиснула на нього.

На екрані з'явився запис із камери спостереження.

Дата:

18.09.2039.

Наступного дня після першого експерименту.

У кадрі були Стів і Міра.

Вони стояли у своєму гаражі.

Але щось було не так.

Міра дивилася на батька.

Стів — на неї.

Вони обоє мовчали.

Потім Міра сказала:

— Ти теж це відчуваєш?

— Так.

— Тоді треба стерти.

Стів кивнув.

— І ніколи більше не повертатися.

Міра подивилася на нього.

— Ми все одно повернемося.

— Звідки ти знаєш?

Вона усміхнулася.

Але це була не та усмішка, яку Міра пам'ятала.