Четверта сторона. Розділ 28.

Ще один тиждень пролетів наче одна-єдина, стрімка мить. Наші герої без упину, буквально цілодобово розбиралися з принципом роботи трофейної лазерної гвинтівки, і те, що вони розкопали, змусило їх здригнутися. Натрапивши на кілька вкрай дивних фактів, Сашко з Еммою годинами сиділи над цифровими розгортками.

​По-перше, хоча розробка й вважалася експериментальною, складалося стійке враження, що хтось навмисно нафарширував креслення та розрахунки купою критичних помилок.

​По-друге, ці прорахунки були філігранно скоординовані. Вони вели до того, щоб протягом усього процесу відтворення зброї ставалися «нещасні випадки». Самодетонація під час тестів відбувалася неодноразово. Зрештою героям довелося віддати команду арахнідам, і ті вирили під землею імпровізований маленький полігон, де налагодження гвинтівки відбувалося виключно дистанційно.

​По-третє — і це лякало найбільше, — помилки були замасковані настільки майстерно, що людський розум не зміг би прорахувати подібне. Здавалося, їх спеціально створив якийсь потужний, чужорідний штучний інтелект.

​Ці факти не давали спокою дослідникам. Крок за кроком вони почали вибудовувати абсолютно нову, моторошну версію всього, що їм довелося пережити за останній час.

​— Дідько! Що за хитрозадий план у цього Комітету? — занепокоєно випалив Сашко, нервово міряючи кроками кімнату. — Таке враження, що ми взагалі не керуємо власною долею... Нас наче хтось веде за ниточки.

​— Та-а-к... Тут із тобою і не посперечаєшся, — тихо підтримала його Емма, задумливо дивлячись на миготливий екран.

​— Я ніби й починаю розуміти, що навколо відбувається щось зовсім неординарне, але що саме — ніяк втямити не можу... — юнак зупинився й підвів погляд до стелі. — Хоуп? Як ти вважаєш, якого дідька тут коїться? Є бодай якісь версії?

​— Так, Олександре. Версії є, — спокійно озвався з динаміків рівний голос ШІ. — І ось що я думаю з цього приводу: на мою думку, усім цим хаосом, який крутиться навколо вас і корпорації «Астро», керує навіть не третя, а четверта сторона. Склавши всю доступну інформацію в єдиний логічний ланцюжок, я припускаю, що до цього всього якимось чином причетний штучний інтелект надзвичайно високого рівня. Він точно не поступається мені в потужності та вмінні автономно розвиватися.

​— ШІ? — здивувався Сашко.

​— ШІ?! — в унісон перепитала Емма, аж подавшись уперед. — Але навіщо комп'ютерному розуму робити такі помилки в кресленнях, щоб нас убити? Яка мета?

​— На мою думку, ці помилки було зроблено не для вбивств, — продовжила Хоуп. — А для того, щоб саму розробку визнали неефективною та неперспективною. В результаті рівень секретності навколо неї суттєво знизився, а папери пішли в архів. Саме це і було стратегічним планом того ШІ. Передати технології далі, щоб їх хтось підхопив і почав сіяти хаос у самому Комітеті. Чисто теоретично я можу припустити, що цей невідомий ШІ просто зараз намагається вирватися з-під чужого контролю.

​— Тобто він сіє свої зернятка скрізь, де тільки може, — замислився хлопець, потираючи підборіддя. — Для нас це може бути як благословенням, так і покаранням...

​— Ти про що, Саш? — перепитала дівчина, здивовано вигнувши брову.

​— Ми могли б використати цю неперевірену інформацію на нашій пресконференції. Проте немає жодних гарантій, що Комітет клюне на наживку і відправить своїх спікерів у телеефір, намагаючись нас дискредитувати. Це ризик.

​— Цікава думка, — погодилася Емма. — Проте до пресконференції залишається ще цілих три тижні. Я пропоную не втрачати часу: зв'язатися з твоїм татом і влаштувати на закритому полігоні «Астро» повноцінні польові випробування для наших гуманоїдних роботів та нових лазерних гвинтівок.

​— ОК, я тільки за. Підтримую, — кивнув Сашко. — Хоуп, що скажеш?

​— Розмір полігону корпорації «Астро» вражає, — відповіла система. — Якщо ми належним чином подбаємо про вашу безпеку як творців, то я не проти. Результати випробувань нададуть мені свіжі дані для глибокого аналізу, і я зможу вдосконалити машини ще більше.

​Сашко з Еммою миттєво загорілися цією ідеєю. Вони зв'язалися з Анатолієм Петровичем, і той, довго не думаючи, палко підтримав їхню ініціативу.

​Вже за якихось півтори доби на гігантському полігоні розміром двадцять на двадцять кілометрів розгорнулося небачене видовище. Там було розміщено чотири бойові команди, кожна з яких складалася з двадцяти одного робота. Тактична схема вражала своєю продуманістю: біля кожної важкої гуманоїдної машини, оснащеної автономним енерголітним генератором, діяло ще по двадцять роботів на ємних акумуляторних батареях, які живилися від лідера. Всі чотири групи в реальних, суворих умовах відпрацьовували складні тактичні задачі: патрулювання території, швидке розгортання бойових розрахунків, зведення тимчасових форпостів, прицільну стрільбу з лазерної зброї, а також навички ведення ближнього бою — як голіруч, так і за допомогою спецзасобів.

​Під час першого ж масштабного тренування Анатолій Петрович, Сашко, Емма та роботизована оболонка Хоуп перебували в захищеному підземному бункері, спостерігаючи за подіями в режимі онлайн. Батько Сашка стояв абсолютно мовчки, буквально роззявивши рота від дикого подиву, і просто витріщився на величезний голографічний екран, де розгорталися бойові маневри.

​— Що таке, бать? — задиристо підколов його Сашко, хитро примружившись. — Ти чого мовчиш так, ніби тобі раптом зле стало?

​Емма тихо посміхнулася в кулак, продовжуючи з цікавістю спостерігати за їхнім родинним діалогом.

​— Їдріть твою через коромисло!!! — нарешті оговтався й емоційно вибухнув Анатолій Петрович, замахавши руками. — Це що тут узагалі відбувається?! Як, бісів ти сину, всього за тиждень ви змогли повністю розібратися з несправностями секретної гвинтівки і виготовити вісімдесят чотири бойові прототипи?! Дідько! Де ви взяли стільки готових високотехнологічних роботів?! У вас там що, під землею власний підпільний завод ховається?! Де ви берете ресурси? Це ж усе коштує хренельйон грошей!