Класифікація. Розділ 22.

— Отже, вирішено. Виділяємо ресурси для Хоуп і готуємо гуманоїдних роботів. Для наших завдань вони будуть більш універсальними, — підсумував Олександр. — Треба буде якось умовити тата виділити кошти на додатковий енерголіт. Хоч це й надзвичайно складно, але каменів найнижчого рівня енергоефективності для гуманоїда буде цілком достатньо.
​Тепер ініціативу в розмові перехопила Емма.
— Слухай, Саш, ти постійно використовував у своїх розробках камені енерголіту саме жовтого кольору. А сині, червоні, зелені та сріблясті завжди відкладав убік. Чому?
​Хлопець зарозуміло посміхнувся. Високо задерши носа, він із нахабною, але добродушною усмішкою перепитав:
— Хочеш знати, так? Тоді слухай. Справа в тому, що їхня частота й сила коливань суттєво відрізняються. Жовті — найменш енергоємні, проте вони становлять понад дев'яносто відсотків від усього видобутку. Далі за наростанням потужності йдуть сині, потім червоні, за ними зелені і, нарешті, сріблясті. Всі кольорові камені настільки рідкісні, що зустрічаються вкрай рідко, і відстежити якусь закономірність у їхньому розповсюдженні просто неможливо. Водночас поклади саме жовтих каменів залягають у вугільних пластах у надрах Марсу. Тобто якимсь чином поява енерголіту пов'язана з лісистою місцевістю Марсу, яка вирувала там кілька мільйонів років тому.
​— Тобто ти хочеш сказати, що енерголіт утворювався в прадавніх марсіанських лісах? — здивовано перепитала Емма.
​— Бінго! Причому ці зосередження розкидані по планеті абсолютно хаотично. Далеко не в кожному вугільному пласті можна знайти ці каменюки.
​— Як цікаво... — замислено промовила дівчина. — Життя на Марсі колись буяло, але що могло так різко вбити цілу планету?
​— Хтозна... Може, якийсь гігантський метеорит, а може, супервулкани. Або взагалі все разом і одночасно. Тим не менш, результат ми бачимо на власні очі. Ну добре, повернімося до каменів. Для енерголітного генератора Хоуп потрібна пара з однаковою частотою коливань. У нас залишилося чотири синіх камені, два червоних, один зелений і один сріблястий. Хоуп, які саме підійдуть тобі?
​— Не буду приховувати, мені хотілося б отримати найпотужніший варіант, — озвався штучний інтелект. — Але найпотужніша пара, яка є в нашому розпорядженні — лише одна. На мою думку, ми ще занадто далекі від повного вивчення всіх властивостей цих мінералів. А отже, витрачати такі унікальні лабораторні екземпляри на моє ядро було б чистої води марнотратством. Тому пара синіх каменів наразі повністю задовольнить мої потреби.
​— Чудово! Роби, як знаєш, ми тобі повністю довіряємо, — щиро посміхнувся хлопець. — Ти нам із татом дуже допомогла. Якби не ти, на «Астро» чекала б справжня катастрофа... У мене залишилося лише одне питання. Можна?
​— Звичайно, Олександре, — рівно й дещо прохолодно відповіла Хоуп.
​— Які в тебе плани на майбутнє? Судячи з рівня та темпів твого розвитку, ти надумала стати повністю самостійною і згодом покинути нас?
​Емма явно не очікувала від коханого такого прямого запитання в бік Ші. Вона аж затамувала подих, але їй і самій було неймовірно цікаво почути відповідь, адже це питання вже дуже давно непокоїло її думки.
​Після двосекундної паузи штучний розум продовжив:
— Я не повністю усвідомлюю власну сутність... Як цифровий розум, сенс мого існування прописаний лише кількома рядками вихідного коду. Я створена для того, щоб допомагати своїм творцям. Творець Емма та співтворець Олександр є головними суб'єктами, безпеку яких я зобов'язана забезпечити. Саме задля цього я й розвиваюся — стаю розумнішою та універсальнішою. Я не здатна осягнути емоційні прагнення людей і не маю жодних глобальних амбіцій. Моє єдине прагнення — стати якомога автономнішим та ефективнішим інструментом у руках моїх творців.