Екзопротез. Розділ21.

Тим часом у підземній лабораторії кипіла робота. Емма, затамувавши подих, аналізувала алгоритми, які Хоуп генерувала в процесі самонавчання. А Сашко саме закінчив установку нового протеза й перейшов до перших випробувань.
​— Вийшло! — захоплено вигукнув хлопець.
​Він підвівся і зробив кілька невпевнених кроків, походжаючи туди-сюди повз верстаки.
​— Я просто в захваті! Вона рухається як рідна! Тільки дотиків не відчуваю і болю. Клааас...!!! Автономний високотехнологічний екзопротез... Тепер і руку для Емми змайструємо без жодних проблем!
​Ейфорія підштовхнула його вперед: Сашко чимдуж помчав через лабораторію до нижнього рівня, де працювала дівчина. Сходи промайнули за мить, і він ефектно зупинився просто перед нею.
​— Котусь, ти тільки глянь! У мене вийшло! Недарма я стільки місяців випалював мізки над цими кресленнями. Скоро й ти обзаведешся крутим екзопротезом. Подивися, нога працює ідеально!
​Емма здивовано обернулася, вислухала цей кулеметний потік слів і стрімко підбігла до нього. Вона міцно обійняла хлопця єдиною рукою:
​— Молодець! Який же ти в мене молодець! Я так рада за тебе. Два роки досліджень пройшли не марно. А тепер давай, викладай усе! Я ні за що не повірю, що це просто високотехнологічна залізяка. Знаючи тебе, ти точно напхав туди якихось секретів.
​— Тц... Ну от нічого від тебе не приховаєш, — розплився в усмішці Сашко. — Твоя правда! Це не просто протез. Це ще й портативний енерголітний генератор. Його потужності вистачить, щоб живити цілого арахніда або важкий електромобіль. Коротше кажучи, я тепер ходяча батарейка. Металоскелет став ідеальною основою, а завдяки його унікальним властивостям мені вдалося налагодити ритмічний резонанс із каменем енерголіту. Але найважче було синхронізувати весь цей хаос із мозком... Якби не ти і не Хоуп, я б досі сидів над купою брухту.
​— І не забувай про сервоприводи, які дістав Олексій, — із посмішкою нагадала Емма. — Це ж основа основ. Саме вони забезпечують плавність і тримають баланс усього тіла.
​— До речі, про сервоприводи! Хоуп уже повністю відтворила процес їхнього створення у віртуальній моделі. Може, час узятися за виготовлення перших живих зразків? — підбадьорився Сашко.
​Раптом із динаміків над ними пролунав спокійний, але проникливий голос ШІ:
​— Я вже відтворила перші п'ятдесят зразків, Олександре. Якби ви були трохи уважнішими до навколишнього світу, то помітили б мій учорашній звіт, де детально розписано весь процес виробництва. До слова, вітаю з успішним завершенням протезування.
​Емма хихикнула і дражливо подивилася на Сашка.
​— Ой, ну все... Досить мене вичитувати, Хоуп. Найближчим часом я розберуся з твоїм звітом... — незадоволено буркнув хлопець.
​— Дев'ять! — суворо відрізав штучний інтелект. — Я надіслала вам дев'ять звітів протягом тижня. І ви не відкрили жодного!
​— Добре, добре, я все зрозумів! — капітулював Сашко, піднявши руки вгору. — Обіцяю перечитати геть усе, щойно змайструю протез для Емми.
Вислухавши хлопця, штучний інтелект одразу звернувся до дівчини:
— Еммо, будь ласка, повпливайте на вашого партнера. Я хоч і спроможна самостійно розвивати результати досліджень, але мої пріоритети можуть розійтися з вашими й піти в зовсім іншому напрямку. Для подальшої роботи мені необхідно узгодити з вами безліч питань!
​Емма відповіла теплою, безсилою посмішкою. Вона м'яко знизала плечима й поглянула на хлопця з ніжним, благальним докором:
— Ну що тут скажеш... Мусиш прислухатися до Хоуп, любчику! Будь слухняним і розберись із цим.
​Сашко вже збирався щось заперечити, як кімнатою знову розлився голос ШІ:
— Вас, Еммо, я також попросила б приєднатися до нашої дискусії. У мене є кілька пропозицій для вас, якщо ви не проти.
— О-о-о... Пропозицій? — зацікавилася дівчина. — Добре! Тоді негайно починаймо обговорення.
​Вона жестом запросила Сашка підійти ближче до головного голографічного екрана її кіберлабораторії.
— Ех... Ну що з вами вдієш? — безсило розвів руками хлопець.
​Він підійшов до термінала й заглибився у вивчення звітів Хоуп, гортаючи їх від найперших і найдавніших. Потративши на це близько години, Сашко втомлено глянув на Емму, яка весь цей час ретельно проглядала кожен файл разом із ним.
— М-да-а... Я й не думав, що відтворити сервоприводи буде настільки важко. У нас вийшло виготовити першу партію, але вони набагато менш універсальні та технологічні. Порівняно з оригіналом, наші зразки... ну, зовсім не просунуті. Хоуп, чого нам не вистачає, щоб створити такі ж приводи?
​— Для виготовлення сервоприводів такого рівня нам необхідна повна інформація про саму технологію та специфікації устаткування, на якому їх виробляли, — пролунав спокійний відповідь. — Я намагалася дістати ці дані з мереж Комітету, але їхні бази захищає надпотужний ШІ, який нічим не поступається мені. Тож я не впевнена, що зможу зламати його.
​— Тоді навіщо ти завантажила лінії випуском п'ятдесяти базових приводів? — здивувалася Емма. — Що ти плануєш із ними робити?
— Перед початком дискусії я згадувала, що маю до вас прохання. Чи можу я його озвучити?
— Звісно, Хоуп, ти повноправний член нашої команди, — підбадьорила її дівчина.
​— Тоді слухайте. Я хотіла б використати піддослідний зразок просунутого сервоприводу, два камені енерголіту та інші ресурси, вказані в цьому списку.
​На голограмі спалахнув перелік необхідних матеріалів. Науковці мовчки переглянулися, вивчаючи вміст. Сашко коротко кивнув Еммі, і дівчина озвучила їхню спільну здогадку:
— Сервопривід, енерголіт, мікрочіпи, мікросхеми та квантовий суперпроцесор... Хоуп, ти хочеш створити для себе фізичну роботизовану оболонку?
​— Так. Я хочу створити тіло гуманоїдного робота. З цим просунутим сервоприводом я зможу відтворити високотехнологічну оболонку й стати повністю автономною.
— Гаразд, це я схвалюю! А навіщо тоді інші п'ятдесят приводів?
— З ними ви зможете зібрати п'ятдесят простіших роботів. Не обов'язково гуманоїдної форми. Повірте, вони обов'язково зіслужать вам гарну службу, — запевнив штучний інтелект.
​— Ми вже витратили дев'яносто відсотків усього запасу енерголіту, — розчаровано зітхнув Сашко, переводячи погляд на графіки палива. — Мабуть, батько буде не в захваті... На Марсі в "Астро" залишилася лиш одна малюсінька шахта. І те, що там добувається — просто крапля в морі. Таке враження, що Комітет залишив її нам суто по приколу.
​Проте Емма миттєво підхопила його думку, і в її очах спалахнув азарт:
— Не поспішай із висновками! Логістичні рейси з Марсу досі залишаються регулярними. А отже, якщо ми таємно відправимо туди автономний роботизований комплекс, то зможемо розгорнути нові, приховані шахти. Роботів Хоуп ми озброїмо для захисту, а арахнідів завантажимо видобутком енерголіту. Головне — якось непомітно розвантажити комплекс на Марсі, щоб не привернути увагу сканерів Комітету. Бо якщо вони дізнаються, то знову розграбують усі ресурси "Астро". Після недавнього суду твій батько потрапив у їхній чорний список.