Детектив Хоуп. Розділ 17.

— Продовжуй, Хоуп! — сказала дівчина, а програма продовжила:
— Всі передавачі вмонтовані в систему живлення корабля і працюють за однаковим принципом, але всі вони розташовані по-різному, і їхні локації можна розподілити за складністю встановлення та поділити на групи, щоб визначити хоча б приблизну хронологію встановлення. Чотири «жучки» вмонтовані в найосновніші системні вузли, які заховані в перегородках. Два передавачі розташовані в лабораторії Олександра, а ще два — біля робочого місця пані Емілії. Згідно з моїми розрахунками, чотири передавачі в перегородках належать нашим «гостям». Передавачі в лабораторії є наступними за складністю встановлення, що унеможливлює їхній монтаж на території, де зараз знаходиться корабель, оскільки за цим місцем ведеться цілодобовий відеонагляд. Два останніх передавачі, що знаходяться біля робочого місця Емми, встановити найлегше, і це зайняло б не більше 5 хвилин. І ось список осіб, котрі потрапили в об'єктиви камер за увесь час перебування корабля на космодромі.
​Хоуп вивела на екран список із чотирьох осіб і замовкла.
— Два передавачі, що наступні за складністю, мабуть, встановили люди з комітету, коли корабель проходив повторну перевірку після повернення з космосу... — пробурмотів Анатолій, задумливо почухуючи підборіддя.
— Хто такий Марк Столлер? — запитав Сашко в Емми, прискіпливо вдивляючись у її обличчя.
— Мій однокласник... — пробурмотіла дівчина, винувато опустивши очі в підлогу.
— Це та двометрова чорна горила? — розлючено перепитав хлопець.
​Емма ствердно кивнула, так і не піднімаючи очей. Усі присутні чули їхню розмову і зніяковіло споглядали на новостворену пару, явно щось обдумуючи. Саша обернувся в бік списку, що світився на екрані, і глибоко вдихнув, демонструючи придушення в собі найрізноманітніших емоцій. Після тридцятисекундного мовчання хлопець уже спокійним тоном звернувся до ШІ:
— Хоуп! Накопай мені усе, що зможеш, на цього Марка.
— Уже! Вчився в тій же школі, що й Емма, потім пішов працювати на будівництво, явно не збираючись здобувати освіту, а зараз якимось чином внесений до списків наступної експедиції на Марс. Має посаду в силовій структурі, що стежить за порядком у приватній корпорації «КосмоТех».
— «КосмоТех»? Це ж та компанія, в яку я просилася на роботу перед твоїм дзвінком, Саш! Яким чином він там опинився?
​На цій ноті запанувала дивна атмосфера, і всі занурились у глибокі роздуми. Після кількох хвилин мовчання Олексій подивився в бік Сашка незрозумілим поглядом. Це не втекло від уваги науковців. Тепер уже Сашко винувато відвів погляд, що не могла не помітити Емма.
— Саш, що сталося? Я знаю тебе занадто добре, щоб не помітити, що ти щось вчудив!
Хлопчина почухав потилицю і відповів:
— Я... я... я попросив Олексія, щоб він обдурив того мужика, що відмовив тобі в роботі... — двозначно відповів хлопець.
— Я не розумію... як це «обдурив»?
— Ну-у... я переживав, що ти потрапиш туди на роботу і ми станемо бачитися ще рідше... Я знав, що ти чудовий програміст і тебе обов'язково туди приймуть. І нашим зустрічам настав би кінець, бо я знаю, що ти фанатик своєї справи. А оскільки я теж вирішив...
— Досить!!! — випалила Емма, піднімаючи руку в заспокійливому жесті. — Це на тебе дуже схоже. Але я на тебе не серджуся. Тим більше, я не краща... Запросила однокласника показати своє робоче місце, щоб той «впевнився в тому, що зі мною все буде добре»... А він поставив жучки, щоб корпорація-конкурент стежила за мною... Хоуп! Яка імовірність того, що метод розробленого мною кодування буде викрадений через передавачі, встановлені біля мого робочого місця?
— Ймовірність невелика. Обчислювальна техніка, якою ви користуєтеся, надійно захищена. А ви завжди працюєте мовчки і не коментуєте свої обчислення вголос. Проте те, що ви мене створили, явно вже не секрет для власників усіх присутніх передавачів, — відповіла машина.