Хоуп. Розділ 9.

Час невблаганно летів. П'ять місяців промайнуло з моменту, як Сашко отримав звістку від батька про чудо-«бандерольку» з Марса. Він закупив усе необхідне обладнання, облаштував частину корабельної лабораторії, а головне — завершив розробку свого нового енерголітного генератора. Тепер він прагнув якнайшвидше похвалитися перед Еммою і чимдуж почимчикував до виходу з лабораторії.
​Відчинивши двері, він ледь не зіткнувся з Еммою лобами:
​— Ти не повіриш! — вигукнув Сашко.
— Ти не повіриш! — відгукнулася вона в унісон.
​Їхні очі горіли від нетерпіння розповісти про власний успіх.
​— Ой, вибач, Саш. Щось я розхвилювалася, — швидко сказала Емма. — Давай ти перший.
​— Із превеликим задоволенням! — Сашко театрально розвів руками. — Отже, прошу звернути увагу на великого вченого Олександра і відчайдушно йому аплодувати! Я виконав обіцянку, яку давав своїй неймовірній музі, і таки розробив віртуальну модель першого у світі енерголітного генератора! За моїми розрахунками, він має працювати ідеально! Правда, є один малесенький нюанс. Він має генерувати електроенергію за принципом ритмічного резонансу між двома різними електромагнітними полями двох каменів енерголіту. А регулювати цей ритмічний резонанс має твій штучний інтелект. Я, правда, не до кінця впевнений, чи зможемо ми досягти необхідної точності…
​— А ти сумніваєшся? — із загадковою посмішкою запитала дівчина. — Я саме прибігла похвалитися, що закінчила писати код ШІ. І перш ніж запустити його та інтегрувати в систему корабля, я хотіла б тебе попередити…
​— Попередити? Про що ти, Еммо? — здивовано запитав Сашко.
​— Просто я створила цілком новий алгоритм кодування, який дозволить ШІ розвиватися неабиякими темпами… — Емма знизила голос. — Я боюсь, що створила монстра, який можебути як благом так і бідою. Хоч я і прописала в основних пріоритетах, що його головне завдання — збір енерголіту й розвідка, перспективи його розвитку далеко за межами технологій людства. Також я забезпечила свою безпеку як творця і твою як співтворця. Але мені все одно якось не по собі…
​— Не переживай, мала. Я в тебе вірю! Ти зробила все як потрібно. Головне — направити силу ШІ в мирних цілях. До речі, а як ти його назвеш? Він же ніби твоя дитина буде.
​— Назву її «Хоуп» (Hope). У перекладі з англійської означає «Надія», — сказала Емма. — Так звали мою маму…
​На обличчі дівчини з’явилася важка, гірка посмішка, що вказувала на шалений сум. Сашко тактовно промовчав. Він підійшов до Емми, злегка накульгуючи на протез, і міцно її обійняв.
​Трохи здивувавшись, що вона не відштовхує його, його серце забилося частіше. В його мозку, що меланхолійно працював, щоб підібрати правильні слова, він не зміг придумати абсолютно нічого. Утішати її, як хлопець, було б дивно, адже до цього моменту вона його абсолютно не підпускала. Тому він прийняв рішення просто промовчати, покладаючись на мову тіла.
​Тим часом дівчина крутила в голові єдиний спогад, який вона запам'ятала з дитинства, коли її мама була ще жива: як вона заплітала їй косичку і наспівувала тонким лагідним голосом «Ой летііілиии дикі гуууусиии…». Раптом вона схаменулася, відчуваючи себе в Сашкових обіймах. Тепло його міцних, юнацьких рук зігрівало не лише її тіло, а й душу. Вона інстинктивно притулилася до нього ще щільніше, обнявши його за талію.
​— Ще десять секунд... лише десять... — прошепотіла дівчина тремтячим голосом і обняла хлопця міцніше.
​Всеосяжна, тепла радість нахлинула на Сашка. Ці десять секунд Емминих обіймів були для нього як ковток життєдайного еліксиру. Вони пролетіли надзвичайно швидко.
​Емма перша прибрала свою руку, потім акуратно відсторонила Сашкові руки та сказала ледь чутним голосом: — Дякую, Саш...
​Було зрозуміло, що молоді люди стали набагато ближче, і що між ними відбувалася певна магія.
​— Отже, не будемо тягнути коня за гриву! — випалив хлопчисько, взявши Емму за руку і повівши її в центр керування кораблем. — Активуй давай нашу Хоуп! Нехай почнеться майбутнє! Чого ти чекаєш? Вперед! Сміливіше!
​Дівчина на мить завагалася, але Сашкова рішучість додала їй впевненості. Вона нарешті сіла за пульт керування кораблем. Провела кілька маніпуляцій на клавіатурі головного комп'ютера і з урочистим виразом обличчя та не менш урочистим жестом натиснула кнопку СТАРТ!
​— Ого! Як і очікувалось від квантового суперкомп'ютера! Все програмне забезпечення встановлено миттєво!
​Пульт керування спалахнув, як новорічна ялинка, і з динаміків, розташованих на палубі, пролунали перші слова штучного інтелекту:
​— Проводжу повне сканування корабля… Проблем не виявлено. Виявлено два біологічних організми, проводжу ідентифікацію. Ідентифікацію підтверджено. Доброго дня, Творець Еммо і Співтворець Олександре. Мене звуть Хоуп, і я на сто відсотків готова вам допомагати. Будуть якісь особливі побажання, Творець Еммо?
​— Для початку називай мене просто Емма, а співтворця просто Олександром, — швидко відповіла дівчина.
​— Я зрозуміла. Будуть ще якісь вказівки?
​— Так, будуть! — заявила Емма. — Хочу уточнити, що права адміністрування на цьому кораблі в Олександра ідентичні моїм. Отже, маєш виконувати всі його вказівки без винятків.
​— Я зрозуміла! Чи будуть якісь вказівки у вас для мене, Олександре?
​— Так, звичайно, будуть! — Сашко підскочив. — На моєму портативному комп'ютері існує модель енерголітного генератора та інформація щодо каменів енерголіту. Проаналізуй мої розрахунки, систематизуй мої помилки, виправ їх і виклади інформацію у таблиці, щоб я міг проаналізувати твою роботу.
​У цей момент Емма трохи налякано глянула на Сашка і про себе пробурмотіла: — Почалось…
​Сашко помітивши це, просто щиро і тепло посміхнувся Еммі і дав ствердну відповідь. Хоуп почала перевертати Інтернет догори дном. У процесі вона отримала дозвіл від Сашка копіювати інформацію на сервери корабля. Подальша обробка та аналіз зайняли всього п'ятнадцять хвилин. Після чого ШІ підтвердила можливість генерації енергії Сашковим методом, хоч і з деякими уточненнями та виправленнями.
​Сашко був у захваті, і одразу ж почалася дискусія про конструкцію та систему управління роботами. Після довгих обговорень було вирішено, що роботи будуть павукоподібними машинами трьох різних видів:
• ​«Шукач» (Павуки-Розвідники): Спеціалізуються на розвідці корисних копалин. Створені з легкосплавних міцних матеріалів. Ідеально підходять для пошуку енерголіту як на поверхні, так і під землею в твердих породах.
• ​«Діггер» (Павуки-Шахтарі): Призначені в основному для розробки корисних копалин і добування енерголіту.
• ​«Лого» (Павуки-Ремонтники/Перевізники): Призначені для перевезення добутих матеріалів, а також для легких ремонтних робіт павуків, що зазнали поломок.
​За розробкою та обговоренням цих роботів-павуків миттєво пронеслося дві доби без сну та відпочинку. Наші герої дали павукам колективну назву «Рій», а назва роботам як проекту була дана "Арахніди",і звалилися у глибокий солодкий сон від перевтоми.