Розділ 1.

-Доброго дня. Я записувалась до вас на співбесіду, пам'ятаєте?
- так звичайно, проходьте юна леді. Кажуть ви найвидатніша студентка інституту комп'ютерних технологій за останні 10-15років.
- ой ну що ви. Мені не зручно коли мене так вихваляють. Я прийшла до вас з двома цілями.
- оооо... відразу до справи. Вражає... я вас слухаю. В мене мало часу. І якби не ваш ректор, що досить відомий своїми заслугами, то я б і не подумав витрачати на вас свій час.
Ема здивовано глянула на чолвіка в суворому чорному смокінгу. Від нього віяло дорогим одеколоном, на лівій руці виблискував золотий годинник, а з лиця не сходила пихата посмішка, що не на жарт почала дратувати молоду програмістку. Але стиснувши зуби вона зібралася і видала інфу.
- пробачте що забираю ваш дорогоцінний час, але хотіла би попроситись на  роботу в вашу корпорацію. Це перше питання. А друге - хотіла би мати доступ до квантових комп'ютерів бо розробила новий метод....
- ахахаххаха... доступ до квантових суперкомп'ютерів!???!... ахахахахахха... Дівчинко... Ти з якої планети до мене потрапила? Доступ до них мають лише професори, що десятиліттями займаються програмуванням. Захистили мінімум по дві десертації і мають шелений успіх у цій сфері. А ти 17-ти річна дитина. Ти себе явно переоцінюєш.
- 18-ти річна... і давно вже не дитина... так, не буду сперечатись, я вчусь лише на другому курсі університету. Але я не можу розвивати свій метод програмування, через брак дослідницького досвіду. Мені потрібні експеременти, а потужностей кмп'ютерів університету не вистачає для...
- ахахахахаха... - розсміявся товстосум - ти хоч розумієш що твої експеременти обійдуться нам в сотні тисяч доларів. І не факт що взагалі буде якийсь результат. Давай так - я можу взяти твою розробку і показати нашим професорам. І якщо там є хоч щось цікаве то ми тобі не погано заплатим.
Дівчина від почутого лицемірства аж зблідла.
-  Що ви сказали? Тобто ви хочете викинути мене на смітник, ще до того як взагалі стане відомо чи корисна моя розробка? Та ви...!!!
- Що "та ви"?... ти не розумієш як ведуться справи у бізнесменів. Хочеш чогось досягти? Приймай мої умови! Якщо ні - не відбирай мій час, а свої дитячі мрії залиш при собі, малявка...
- а ректор про вас високої думки... гадаю цієї вашої сторони він ніколи не бачив. - пробурмотіла дівчина втупивши очі в підлогу від розчарування...
-Ваш ректор велика людина!!! А я поважаю тільки людей які чогось досягли, а ти явно поки що не підходиш під цей опис... вимітайся геть з очей моїх!!!
Нахабна посмішка багатія стала лише противнішою. Думки сплутались в голові студентки і почали туманити розум переростаючи в сліпу ненависть. Все тіло просто кричало вмазати йому ляпас... аж тут зненацька проскочив образ мами в голові... 
- Вибачте я зрозуміла... всього вам хорошого. До побачення.
Сльози покотилися горохом по щоках, а серце зтислося образою ніби лещатами роздавлюючи найзаповітнішу мрію... Кулею вискочила з кабінету по дорозі не помічаючи нічого навкруги. 
- козел!!!!!! Придурок!!!!! Товстосум кончений.... - про себе думала красуня, яка щойно втратила шанс втілити мрію у життя. Розвернувшись окинула оком офісну будівлю, з якої щойно вибігла. Потім перевела погляд через дорогу в сторону кафе і вирішила там перепочити. 
- Таааак... ану намотала соплі на кулак!!! Не здаватися!!! Вони не єдині у всесвіті хто може допомогти. -  Заспокоювала себе Ема.
Аж тут зненацька пролунав телефонний дзвінок. - Привіт звихнута на програмуванні психопатка - пролунав голос в телефоні. Очі дівчини враз повеселішали, а на обличчі нарешті з'явилась мила ледь помітна посмішка. - ааааа... це ти, франкенштейн недороблений. Мені до твого наукового фанатизму ще далеко. Що на цей раз собі пришив замість ноги, яку відрізали?
- фу такою какахою бути!!!! Ти як зі мною говориш?! Я тут взагаліто подзвонив до тебе повідомити, що відправив тобі додому подарунок поштою. Будь ласка прийми його від мене. 
- скільки разів тобі казати? Я не прийму від тебе подарунків!!!! Йди до біса!! Не нервуй мене!!!! Я не клюну на твої подарунки зараза малолітня!!!!
- ага-ага... а як ти заспіваєш коли дізнаєшся що я для тебе квантовий комп'ютер придбав? І взагалі, я менший за тебе лише на пів року і. Через тиждень мені вже будее 18 рочків!! А значить - повноліття ось тутечки в мене!!!!
- всеодно сопля ти малолітня!!!! Стоп! Що ти сказав? 
- кажу 18 мені майже!!! Я тепер і женитись навіть на тобі можу!!!
- в сраку весілля!!! Що ти мені прислав? 
- квантовий портативний комп'ютер найновішого покоління. Про його існування на цій планеті знає всього кілька десятків людей. А його дизайн просто шикарний!!! Він у формі маленького ноутбука. Легко носити з собою, чудово працювати,  а також володіє особливою вищенькою на торті - персоналізований особисто під тебе!
Після цих слів в телефонній розмові зависла тища... пройшло секунд 10 напевно і тільки тоді Ема пошепки заговорила знову. - Саша ти дебіл? Квантові ком'ютери такого рівня знаходяться на контролі у спецслужб. Ти хочеш щоб мене кинули за грати? Або хтось пронюхав про нього і тихенько мене прирізав в темному дворику вночі. І взагалі, це бляха не телефонна розмова придурок!!!! Тобі там бабло твого мегабагатого татуся геть мозок видуло з черепа!?
- не сци мала. Все під контролем!!! Тато цю лінію використовує для важливих переговорів, тож вона повністю захищена а комп'ютер на вигляд як простий ноут, а значить ти в повній безпеці. І взагалі, перш ніж мене поливати брудом, могла би і подякувати.
- хух... дай перевести дух... і що ти хочеш? Я за тебе не вийду заміж. В мене немає ні часу  ні бажання на стосунки. Ти не поганий хлопець, але я не хочу з тобою романи водити. В мене в голові купа ідей і поки я їх опрацюю на свому новому комп'ютері, то і на пенсію можна буде легко виходити.
- агаааа... отже подарунок ти всетаки приймаєш? Значить шанс в мене точно є!!! Уууууррррааааа!!... 
- чого кричиш!?... я ледь не оглохла. Май бога в животі!! Не розривайся в телефон. 
- океюшки!!!! Я поняв!!! Слухай Ема. Тут таке діло... в мене до тебе ділова пропозиція !
- я не віддамся на твої експеременти!!!! Знайди когось іншого без руки і пробуй йому якусь какашку замість руки пришивати. Я не хочу бути піддослідним кроликом!!! 
- тьфу на тебе. Я зовсім не про це ! Ти чула коли-небуть про колонізацію марсу? 
- ти що надумав в космос податись? Я пас!!!! Життя дорожче!!! Мені й на землі не погано.
- та ні! Покищо я хотів би зробити тобі ділову пропозицію, що стосується твоєї професії! А якщо будеш в темі, то не тільки по професії працювати будеш, а й бабла зрубаєш цілу гору. Повір мені на слово - ти точно не прогадаєш прийнявши мою пропозицію.
- та ти що... і що ж я матиму такого зробити за "гору бабла"? І чому ти такий впевнений що я не витрачу свій час даремно?
- все дуже просто!!!! Проект підпорядковується підрозділу корпорації "Астро". А мій батько її генеральний деректор!!! Коротше!!! Через 5 років збирається нова команда колонізаторів Марсу. Я виклянчу у батька білет в перші ряди, а також гроші на маленький космічний корабель-лабораторію. І мені в цю лабораторію потрібен штучний інтелект. І на мою думку, ти моя дорогенька, і тільки ти зможеш створити для мене найкращий ШІ. Я впевнений!!! 
- Слухай Саш... мені потрібно обдумати твою пропозицію. Давай обговоримо це завтра. Я сьогодні щось трошки втомилась. 
- океюшки!!! Зустрінемось завтра!!! Я пришлю по тебе машину. Пака-пака...
-почекай! Машину?! Алло???? Аллооо?... ах ти ж засранець! Кинув трубку. Ну і чорт з тобою. Пропозиція і справді заманлива. Таааааак!!! Бігом додому обкатати комп'ютер!!!! Офіціант рахуночок будьласка.