Глава одинадцята.

Глава одинадцята. Урок алхімії. 

 — Вчителю! Відчиніть ворота, ваша учениця повернулася з завдання! — дзвенів з самого ранку голос Цян над Цитаделлю. 
«Дідько, лише світанок! І чому ти повернулася так рано?», думав Вальм, сідаючи на ліжку та кутаючись у простирадло. Знайшовши ногами капці під ліжком, алхімік неквапливо почовгав надвір. Там було прохолодно і вогко від ранкової роси. Цей час доби Вальм ненавидів усією душею ще змалечку. 
 — Вчителю, ваша вірна учениця благає вас впустити її, адже вона виснажена довгою мандрівкою, котру винесла на своїх слабких лапках за вашою вказівкою! — не здавалася за воротами Цян, волаючи усе гучніше. 
 — Та циц ти, дурепа! — застогнав алхімік, вимкнувши захист Цитаделі він відчинив ворота. 
Дівчина зайшла на подвірʼя демонстративно королівською ходою, високо тримаючи голову, і ще вище свої білі кролячі вуха. 
 — Вчителю, я… — Цян замовкла, подивившись на Вальма. — Ви не мій вчитель! 
Дівчина почала колами ходити навкруги алхіміка і, навіть, зробила спробу його понюхати. 
 — Хм. А наче й він. Тільки якийсь не такий… — вголос розмірковувала вона. — Мій вчитель більш худий та миршавий, а ви, дядечку… Ви і справді схожі на нього… Але маєте непогану статуру, навідміну від мого пана Вальма. 
 — Твого пана Вальма? Та ти зовсім усю повагу за минулий місяць розгубила?! Хочеш піти готувати качку?!
 — Ой, вчителю, це і справді ви? — Цян підскочила упритул до алхіміка і зазирнула йому в очі. — Та що за халепа з вами сталася?! Ваші очі… Ви їх собі у дракона видрали? І коли поміняли? Болить? 
У руках Вальма зʼявилася тушка птаха. 
 — Приготуй. Бісову. Качку! — крізь зуби вицідив він, перед тим як розвернутись і піти досипати у ліжко. 
 — Це і справді мій вчитель! — захоплено вигукнула Цян. — Ані краплі не змінився! Скеля! Моя шана!
 — Та гаразд вже тобі його дратувати! — невдоволено гукнув Грем з вікна свого будинку. 
У відповідь дівчина лише дзвінко розсміялась і понесла тушку бідного птаха на кухню. Її язик завжди працював швидше за мозок. 
Вальм остаточно прокинувся, коли його ніс вловив запах запеченої качки. Здається, його учениця не втратила кваліфікацію за останній місяць. Швидко прийнявши душ, він сів за стіл у їдальні, де вже з тацею у руках на нього чекала Цян. 
 — Вам смачно, вчителю? — запитала вона, варто було зубам алхіміка вгризтися у мʼясо. 
Вальм зітхнув, але зуби не розціпив, та почав жувати. Було смачно. 
 — То ж як твоє завдання? — змінив він тему. 
 — Ой, вчителю, було важко, але я його виконала і перевиконала! Зібрала не лише інгредієнти, вказані вами у списку, а ще й багато інших! 
Алхімік уважно подивився на неї, навіть зупинив погляд на короткому одноручному мечі, який висів на її паску. Раніше такого там не спостерігалось. Памʼятаючи за долю свого гаманця у їх першу зустріч, Вальм дійшов цілком логічного висновку. 
 — Ти що, людей грабувала? — прямо запитав він. 
 — Ой, і людей, і монстрів… Знаєте, вони так охороняють ті трави, наче від них життя залежить! — на цьому моменті дівчина затисла собі рота долонею. — Ой, що ж то я! Усе було зовсім навпаки, вчителю! Ви б знали скільки поганців намагались пограбувати цю тендітну, беззахисну дівчину, і забрати силоміць зібрані її потом та кровʼю трави! Я їх просила, деяких навіть молила, від декотрих навіть тікала… Але вони були невгамовні, тож цій нещасній Цян довелось… Довелось… Вчиииитеелююююю…. То було так страшно і важкоооо…
Аби Цян могла награно плакати, то зараз би з її очей текли сльози. 
 — Гаразд. — просто відповів Вальм, аби лише завершити цю виставу. 
 — Гаразд? — не повірила вона. — Усе буде так легко? 
 — Саме так. Але, якщо за тобою прийдуть ображені тобою люди, то воно буде твоєю проблемою, зрозуміла? 
Цян широко усміхнулася. 
 — Не прийдуть. Гарантую. 
Алхімік не став питати, звідки така впевненість, то його, насправді, мало турбувало. 
 — Що ж… Як і обіцяв, сьогодні я почну вчити тебе варити зілля. Маєш бути готова за три години, гаразд? 
 — Так, вчителю! — гаркнула Цян. 
 Вальм витер руки, зняв сорочку і вийшов надвір. 
 — Побігли, Грем! — гукнув він Бойового Майстра. 
 — Побігли?! — здивовано перепитала дівчина. — Та що тут коїться?! Зачекайте! Поясніть! 
Коли вона вискочила надвір, ті двоє були вже за воротами. 
За годину Цян заворожено спостерігала, як її вчитель працює на тренажері. Грем заборонив йому займатися з надмірною вагою, щоб не спровокувати ріст швидких мʼязових волокон, що звісно, добавило б алхіміку вибухової сили, але одночасно позбавило б швидкості. А у бою з кинджалами головною перевагою завжди були швидкість і витривалість. Тому він робив просто неймовірну кількість підходів з середньою вагою. 
Багатьом статура Вальма здалася б занадто сухою і худорлявою, але… Його спритність і швидкість, котрі він набув за останній місяць, були того варті. При цьому алхімік не покинув вживати велику кількість різноманітного зілля. Міг обійтися і без нього вже, та помітив, що воно усе ще сприяє покращенню його фізичного розвитку. 
Коли тіло Вальма огорнули червоно-сірі язики жаги крові, і подвірʼям розповсюдився її важкий тиск, Цян аж на ноги скочила від несподіванки. Спаринг Вальма з Гремом заворожував. Там не було сильних ударів, а Бойовий Майстер взагалі в основному стояв у захисті, але… Її вчитель проводив просто неймовірні комбінації ударів! Серії їх складались по різному, від пари десятків до кількох сотень атакуючих і захисних рухів!
Заворожена Цян навіть замислилася, чи змогла б вона вистояти під таким шквалом атак. Аби її вчитель був рівним їй силою, то… ні, точно ні. Від цієї думки аж мурахи шкірою побігли. І це лише за місяць тренувань? Як жаль, що такий талановитий боєць ніколи не зможе прорватись навіть на рівень воїна першого класу. Життя несправедливе…
 — А можна і я з вами, ну, того… спаринг… — звернулася вона до вчителя, коли той завершив тренування і йшов у будинок. 
 — Вухата! — гримнув на неї Бойовий Майстер. 
Але Вальм зупинив його. 
 — А ти, Цян, будеш змагатися зі мною у алхімії, зрозуміла?
Дівчина стисла губи. Що це? Зверхність? Чи його впевненість у тому, що він вивчить її на алхіміка високого рівня? 
 — Пів години, Цян! — гукнув вчитель з дверей, — ти маєш бути готова за пів години! 
Дівчина була готова. Чи то вона так вважала. У призначений час Вальм вийшов з будинку, встановив на подвірʼї стіл зі стільцем, наказав Цян сісти і слухати його. Грем, для котрого алхімія теж була чимось загадковим, сів на сходах свого будинку, увесь перетворившись на слух. Вальм був не проти. 
 — То що таке алхімія, Цян? — запитав він. — От конкретно для тебе, що вона є? 
Дівчина точно не очікувала такого. 
 — Ееее, вчителю… шлях до успіху і безтурботного життя? 
 — Уважніше, Цян. Я не за твою мету питав, хоча і вона має право існувати. Як ти бачиш алхімію? Які асоціації виникають у твоїх думках, коли ти чуєш це слово? 
 — Ну, зілля там різне, пігулки…
Вальм на цих словах заплющив очі і сумно зітхнув. 
 — То лише результат. Більше ніяких ідей не маєш? 
З винуватою посмішкою Цян знизнула плечима. 
 — Алхімія, як на мене, — сказав Вальм, — то будь яка дія, що здатна узяти щось, створене природою і перетворивши, надати тому властивості, потрібні алхіміку. Наприклад, просте зілля сили першого рівня має у своєму складі пʼять інгредієнтів, жоден з яких не впливає на фізичну силу людини. І навіть якщо ти просто змішаєш їх докупи, та змусиш якогось нещасного ту мішанину проковтнути — швидше за все він помре від отруєння. Отже, ключове у цьому — перетворення! Тобто, якщо зовсім коротко, алхімія і є перетворення. Ти можеш сказати, що от люди теж перетворюють зерно на хліб, і чи то є алхімія? І відповідь — ні! Випікання хліба з зерна не є алхімією, бо це лише процес покращення. Зерно і так можна розжувати ретельно та зʼїсти. Буде несмачно, але ефект матиме приблизно той самий, що й від скоринки хліба. А тепер слухай уважно! При створенні алхімічного продукту, алхімік розкладає інгредієнти на складові, виділяє їх, обробляє, поєднує, перетворює, та компонує у те, що хоче створити. Непотрібну ж частину, або шлам — видаляє. 
Під час своєї промови Вальм безупинно ходив з боку у бік поперед столу, емоційно жестикулюючи. Цян не зводила з нього очей, і з часом це мало наче гіпнотичний ефект. Дівчина чула слова вчителя мов крізь бавовну, сенс його лекції почав зникати, а очі її заплющуватись. 
 — Цян! — алхімік гучно ляснув долонею по стільниці, від чого вона аж на стільці підскочила. — Ти слухаєш? Я завжди гадав, що у звіролюдів твого рівня усе непогано з концентрацією уваги. Ти мене розчаровуєш, Цян!
 — Вибачте, вчителю! Такого більше не повториться! 
Їй і самій стало незручно з того. 
 — Тож, поговоримо тепер за те, яким чином алхімік виконує необхідні йому перетворення. Більшість людей вважає, що за допомогою алхімічного казана. Не суперечу, річ важлива, але далеко не головна. Інакше від алхіміків проходу не було б. Інші вважають рецепт головною складовою, але і вони помиляються. Ще дехто каже, що без небесного вогню, — тут він витягнув руку і над долонею спалахнув майже прозорий білий вогник, жар якого відчув навіть Грем. Вальм потримав його кілька секунд і загасив, стиснувши кулак. — неможливо стати видатним алхіміком. І теж ні. Усі алхімічні казани зараз виготовляють з формацію для перетворення ядер монстрів на полумʼя, котрим живиться казан. То що ж найголовніше? 
Алхімік замовк, дивлячись на Цян. Не дочекавшись відповіді він продовжив. 
 — Розум! Ось що є головним знаряддям праці алхіміка! Розум підтримує контроль процесів і одночасно створює духовну силу, яка виконує процес перетворення! Звучить заплутано, але ти зрозумієш і впевнишся у цьому на першій же спробі створити зілля самостійно! 
На цих словах Вальм емоційно підняв палець догори, наче наголошуючи на важливості свого виступу. 
 — Та розум, як і мʼязи, тренувати може кожен. Від цього напряму буде залежати рівень духовної сили. Скажу відверто, тренування розуму є справою значно важчою, за тренування тіла. Так влаштований наш мозок — він лінивий егоїст, що радше вибере відпочинок за будь-яку, навіть саму легку, роботу. Цян! Я не стану поблажливим вчителем для тебе. Я буду вимагати від тебе стільки праці, що з твоїх очей кров потече… — він подивився на її криваво червоні від природи очі. — Що в тебе кров з вух потече! Та знай, що усе то буде заради твого успіху! Ти зрозуміла? 
 — Так, вчителю… — почувши за кров з вух їй стало лячно. 
 — Гаразд. Гадаю, настав час тобі на практиці показати, наскільки добре ти вивчила мої рецепти і наскільки якісні інгредієнти зібрала за останній місяць. Тож давай розпочнемо з зілля, за котре я вже сьогодні згадував — зілля сили першого класу! 
 — Угу!
Цян витягла зі сховища свого величезного казана. Вальм зморщив носа, поглянувши на нього. 
 — Цян, з нього лише худобу годувати… Прибери це одоробло і тримай…
Вальм простягнув їй стандартного алхімічного казана, котрий був дуже схожий на його власний. 
 — Але я за нього двадцять золотих віддала! 
 — Тебе обікрали. Ці ночви і срібного не варті. Усі рецепти недарма під стандартні казани написані. Як ти зібралася у тому зілля варити? Там навіть я мозок зламав би на розрахунках! 
 — Зрозуміла…
Було видно, як їй жаль тих грошей. Але, якщо вже відверто, купила вона те одоробло за золото Вальма, коли стьобнула його гаманець. 
 — І ще одне, Цян. Я б не піднімав це питання, але… Ти знаєш чому серед звіролюдів нема алхіміків? 
 — Ми гірші за людей… 
 — Ні, дурепа! Хто тебе такої маячні навчив? Ви не гірші, ви інші. Коли звіролюд стикається із важкою ситуацією, або небезпекою, він рефлекторно перекидається з людської форми на звірячу. Це і є та причина, за яку я тебе питав. Мозок звірів, через хімічні та біологічні процеси, які у ньому протікають, не здатен до тонкого контролю! А без нього алхімія неможлива як явище! Зрозуміла? 
 — Так, вчителю! Зрозуміла!
 — Що ти зрозуміла? 
 — Що звіролюди перекидаються…
Вальм закрив лице долонею і похитав головою. 
 — Ні! Ти мала зрозуміти, що у процесі алхімії тобі неможна перекидатися у звірячу форму! Нізащо! За жодних обставин! Тепер ти зрозуміла? 
 — Так, вчителю! Ніяких перекидань на звіра у процесі алхімії! Але я маю питання. 
 — Яке? 
 — А до початку процесу перекидатися ж можна? 
Вальм закляк. Та як, в біса, таке можливо?! 
 — Ні, Цян, не можна. Лише коли завершиться процес і ти розіллєш зілля по пляшках, тільки після того можеш перекинутись на кролика. 
 — Тепер мені усе точно зрозуміло, вчителю! 
У цю мить Вальм запитав себе, чи не пізно ще відмовитись. Але, пригадавши як швидко вона опанувала рецепт качки, вирішив дати дівчині шанс. Вона вперта, наполеглива і має непогану памʼять. З аналізом лише трішки біда, але навіть із таких іноді виростають непогані алхіміки. 
 — Тоді почнемо! Зілля сили першого класу! Налаштуй казан, встанови температурний режим нагріву першої фази та підготуй інгредієнти. 
Цян закріпила ядро монстра третього класу під алхімічним казаном, від чого магічна формація, вирізана на його стінках, засвітилася темно червоним кольором. За допомогою своєї аури дівчина покрутила диск на кришці казана, від чого світло поступово змінилося з червоного на світло жовте. Вальм задоволено кивнув, поки що вона робила усе вірно. 
 — Зараз у тебе мало духовних сил, тож первинну обробку інгредієнтів можеш зробити за допомогою аури…
 — Ага. 
Цян заповнила дві третини казана дистильованою водою, після чого з її сховища вилетіло чотири пучки різноманітних трав. 
 — Синя вама, Ласпур, Мільчак, Гарсиз… — повторювала вона вголос. 
Пучки трав розділилися на окремі стеблини, після чого почали розсипатися на порох. 
 — Відокрем частини шкіри Ласпура. — нагадав алхімік. 
З крайньої зліва хмаринки пороху відділилася частка і впала на землю. 
 — Температура? — запитав, аби лише Цян не забувала за контроль над алхімічним казанком. 
Очі дівчини почали розʼїздитися. Це була її перша помилка — обробляти інгредієнти у стороні від казана. Треба було попереду чи позаду, тоді б достатньо було просто змінити фокус… Але запізно про це думати. 
 — Не спи, Цян! Зараз!
Кришка казанка злетіла угору і хмара підготовлених інгредієнтів влетіла всередину. Дівчина полегшено зітхнула і накрила його. 
 — Встановлений тиск робочого та запобіжного клапанів? — не дав їй розслабитись алхімік. 
 — Один крапка пʼятнадцять, один крапка два. 
 — Гаразд, має працювати у цьому режимі. Слідкуй за Синьою вамою, вона ось ось має розкластися і ти матимеш лише три чи чотири секунди аби прибрати шлам. 
Цян напружила духовну силу, але стінки казана її не пускали. За запахом вона щось та розуміла, але повного бачення процесу не мала. 
 — Вчителю! Я… Я не бачу! Я не справлюсь! 
Вальм зморщив чоло. Змусити її пробиватись самотужки? Повторити шлях свого вчителя чи…
 — Дивись уважно, Цян! Зараз ти очима побачиш, що відбувається у твоєму казані! 
Алхімік підняв праву руку і напружив пальці, наче стискав невидиме яблуко. Небесний вогонь, вирвавшись з його долоні, зупинився поруч з казаном Цян і прийняв точнісінько таку ж форму. Тугий струмінь води вилетів зі сховища Вальма, заповнивши ту форму небесного вогню рівно на дві третини. І вода скипіла вмить. Чотири пучки трави полетіли услід за водою, розділяючись, очищаючись і подрібнюючись на пил за час короткого польоту. Варто було інгредієнтам потрапити всередину, як небесний вогонь замкнув отвір у собі згори. 
Вальм уважно стежив за алхімічним казанком Цян, детально відтворюючи увесь процес у створеній з небесного вогню копії. Абсолютно прозорій копії. 
 — А тепер, Цян, процес у моєму казанку випереджає на мить процес, котрий відбувається у твоєму. Ти маєш прийняти вірне рішення, давай! 
Грем, що спостерігав збоку навіть дихати не міг. Ходили легенди за стародавніх алхіміків, що творили алхімію без казана, просто у повітрі… Та чи легенди то були? Чи то просто Вальм є легендою?
Цян зібралася. Якщо вчитель вирішив їй допомогти, то… Вона не має права здатись! Щосили придушивши бажання перекинутись на кролика, дівчина кількома вправними рухами духовною силою відправила шлам через робочий клапан назовні алхімічного казана. 
А далі розкрутити… Розділити… Змішати… Знов прибрати шлам…
Завдяки роботі Вальма прямо перед її очима, Цян повністю зрозуміла усі процеси, що відбувалися всередині її казанка і, нарешті, побачила їх. Далі процес приготування зілля йшов синхронно. Вальм навіть сміявся. Він був задоволений і не помічав, як через виснаження духовної сили у його учениці носом пішла кров. Йому було весело спостерігати, як двоє людей одночасно творять абсолютно однаковий процес як у часі, так і в просторі. Це нагадувало… танок пари на паркеті? 
Процес алхімічного перетворення завершився за пів години. Світло блакитна куля зілля висіла у повітрі поруч з казанком, заповненим точнісінько таким же зіллям. Вальм звернув увагу, що Цян не вимикає нагрів свого казанка, хоча мала б то вже зробити. Він озирнувся, подивився на непритомну ученицю, та, зітхнувши, вимкнув її казанок і витягнув ядро монстра з формації. Після чого самотужки розлив сто тринадцять з половиною пляшок зілля і знову зітхнув. За старими нормами, про які всі намагалися не згадувати, пляшок мало бути рівно сто. Тринадцять відсотків за мовчання, нагадав він собі. 
Коли Цян отямилась, її вчитель сидів на сходах будинку і пив чай з маленької чашки. 
 — Моє зілля! — вигукнула дівчина, ошелешено озираючись. 
Вальм вказав пальцем на пляшки, що стояли посеред подвірʼя. 
 — Дякую, вчителю! 
Вона вірно здогадалась, хто завершив її роботу і їй стало соромно. 
 — Я… провалилась?
 — Чому ж?  — Вальм зробив ковток. — Зілля було вже готове, коли тебе зрубало. Ну, википіло б кілька пляшок за цей час, та й все…
Кілька секунд Цян щось напружено обдумувала. 
 — То я тепер справжній алхімік? 
 — Ну, як тобі сказати… Скоріш за все ти зараз папуга алхіміка, але, якщо продовжиш тренуватись, то маєш непоганий шанс стати справжнім алхіміком. 
Дівчина кивнула. 
 — Вчитель, а можна вас запитати за небесний вогонь? 
Вальм показав долоню, на якій танцював білий вогник. 
 — Оцей? 
 — Ага. Кажуть, його важко знайти…
 — То не так. Я свій узагалі купив на аукціоні. Його важко не знайти, а отримати, це різні речі. Якщо ти спробуєш розчинити небесний вогонь у собі, не маючи здатності до високого рівня контролю, то… Він просто спалить тебе. І на цьому твій шлях алхіміка, та й взагалі шлях, скінчиться. 
 — Але чому алхіміки не використовують таку силу для бою? Якщо вже володієш найсильнішим полумʼям на світі то…
Маленький білий вогник вирвався з долоні Вальма, вдарив дівчину у груди і вилетів зі спини. Цян здивовано зойкнула і почала гарячково шукати діру у своєму тілі. Алхімік розсміявся з того. 
 — Небесний вогонь не вбиває і не руйнує, він лише створює. Єдине виключення, то коли ти намагаєшся підкорити його, розчинивши у собі. Існує теорія, що небесний вогонь є квазірозумна істота і, під час підкорення, тимчасово впадає у лють та нищить нападника. 
 — І це правда? 
Вальм лише посміхнувся і нічого не відповів. 
 — Що ж, бачу, ти вже відпочила і можеш знову повернутися до навчання. — сказав він, — Завдання те ж саме, зварити зілля сили першого класу. 
— Зварити зілля?! — зойкнула Цян, — Вчителю, а як же правило одного казана на місяць? 
Вальм зітхнув. От же ледача дівка. 
 — Правило? Яке таке правило? Уперше його чую. 
 — Але ж кажуть…
 — Та плював я, що кажуть. Тебе вчу я, а не ті, хто кажуть! Тож підібрала шмарклі, встала, і пішла варити зілля! 
 — Зрозуміла, вчитель…
Цян знову встановила алхімічний казан і налаштувала його. Вальм подивився, як вона приготувала інгредієнти і пішов у будинок. «Правило… иш яка…» подумав він і вилаявся. З таким правилом розвинути у собі духовну силу до якогось прийнятого рівня буде майже неможливо. З цією тезою, котру почув від свого вчителя, Вальм був цілком згоден. 
Раніше, коли алхімічні казани не оснащувалися аварійним клапаном, траплялося багато нещасних випадків з цим методом тренувань, адже казани вибухали від надмірного тиску зсередини, якщо алхімік у процесі втрачав свідомість від виснаження духовної сили. Та зараз це загрожувало максимум чисткою казана і втратою інгредієнтів, коли продукт алхімії просто горів усередині. 
Вальм, неквапливо перевдягнувшись, йшов у свою лабораторію, коли за його спиною пролунав стук від падіння тіла і свист аварійного клапана. Ну що ж, сьогодні його учениця дізнається як воно, дряпати до блиску того клятого казанка. Алхімік ошкірився, щось собі пригадавши.