3. Давній знайомий

"Що ж хоче сказати мені

Мій друг"

**************

По сидівши так ще декілька хвилин, він запропонував:

-Слухай, може давай до нас. Моя мати буде рада тебе бачити, -трохи не спокійним голосом говорив Джеремі. 

Я погодився на це, знаючи, що місіс Елеонора буде рада мені. 

Ось ми вже йдемо по його вулиці, яка ледве світилися декількома фонариками. Дійшовши до його будинку на мене відразу підбігла обніматися його собака, Вінна. Підбігши до мене вона замітила мого Гербі. Видно по його погляду, він був не дуже радісним. Я підійшов до нього і погладив. 

-А може хватить вже панькатися з ними?, - з посмішкою говорив Джеремі, -Вінна ходімо додому. Ти друже, не переживай, вони ще подружаться.

Ми з Гербі пішли за ними до будинку. Зайшовши туди, нас зустріла його мама Елеонора:

-Ооо. Роберт привіт! Як я рада тебе бачити, - підійшовши і поклавши  руки на плечі хлопцеві, говорила Елеонора, -Як ти виріс... Якими судьбами сюди завітав? Ні, стоп. Обсудим за чашечкою чаю або тобі кави? 

-Дякую, я чаю поп'ю, -знімаючи куртку спокійним тоном говорив я. 

-І мені, мамо, зроби теж чаю!!!, -голосним голосом, з другого поверху пролунав голос Джеремі. 

Я зайшов на кухню, там стояли дві чашечки чорного чаю та одна чашка кави. 

-Ну сідай, розповідей. Щось трапилося? 

-Ну як тут розказати....... 

*********************

-Ну ось.... 

-О господи. Я навіть подумати не могла, що та сім'я не рідна тобі! 

І ось я замітив такий самий погляд в місіс Елеонори, як і у Джеремі. 

- А ви не знаєте, що хоче мені сказати ваш син, але не може? І ви..... Теж хочете, щось сказати?, -вже по серйозніше почав говорити я. 

-Джеремі! Підійди сюди.... Мені здається, що тобі треба вже знати. Розумієш, ми твоя рідна родина. Я твоя мама, в Джеремі твій брат. Знаю звучить не дуже, але це правда. Ми з твоєю мамою, ну не рідною, були подруги з дитинства. Ось в мене народився син, а в неї донька. Вона дуже хотіла ​​​​​​сина, розумієш а в мене якраз народився ти. Ну ось я і захотіла виручити подругу. 

Коли я це все слухав, моє серце неначе заплакали чи то від щастя чи від горя..... 

 *4 глава вже в написі*:)