1. Кровна родина

"Ніколи не подумав би, 

що моя сім'я... зовсім 

не моя" 

Мені було тоді 13. Пам'ятаю  це все, ніби воно було лише вчора. Сімейна вечеря. Мати, яка знову кричить на сестру, Кароліна, сестра яка не слухає всіх і всюди, робить лише те, що самій подобається. Батько, який тільки-но прийшов з своєї праці. І я зі своєю собакою Гербом, сидимо на червоному вже подряпоному, шкіряному дивані. Дивимся нашу улюблену передачу. 

   Вже мати кличе до столу. Ми миттєво, не маючи наміру помити руки, біжемо на кухню за стіл. Я , як завжди сів посередині стола, сестра напротив, мама та тато по боках, біля мене Гербі. На столі моя улюблена сімейна страва, печена картопля із грибами. Також салатик, який полюбляє Кароліна та кисіль з полуниці. Сидівши та на минаючи за дві щоки їжу, мати з батьком сиділи й дивилися в одне й те саме місце не відводячи погляд. Я це замітив , тому попросив Гербі піти в кімнату, щоб тей приніс якусь іграшку, а сам повернувся до батьків і запитам:

-Що знову не те? Всі наші вечори були більш веселі, а тепер що? Що з вами? , - питав я дивлячись прям їм в очі. 

Я почув дзвін нашийники Гербі та повернувся до нього. Замість іграшки в його щелепі був якись лист або документ. Я не подумавши відразу відібрав його від собаки та хотів відати батьку, але коли побачив одне слово, що написано посередині , відразу почав читати тей документ. Лише одне слово перевернуло весь світ з ніг на голову. Слово "Встановлення"... 

Я відразу подивився на батьків та сестру:

-А я ж тобі казала, що ти з дит-будинку! Хахахаххахаха!, -говорила насміхаючись Кароліна.

-Досить! Кароліна, мерщій в кімнату!, -розгублено казала мати. 

-Але ж... 

-Кароліно!  Що я сказала!, -Мати злобно дивилася на неї , своїми блакитно-почервонівшими очима. 

Я на це все дивився з якоюсь, невпевнінестю, не наче це все був серіал в якому главний герой був я. Ще раз подивившись на документ, щоб впевнитись, чи там ж моє ім'я. Як на зло, так воно було....  "Встановлення Роберта  Галса".... 

Кинувши проклятий документ на підлогу, я пішов з Гербі збирати наші речі. Мати з батьком проводили мене поглядом, мовчки, а Кароліна сиділа в навушниках заплющивши ощі. 

Взявши старий рюкзак , поклав трохи одягу та їжі, взявши зі своєї скарбнички гроші, які збирав на велосипед, покликав Гербі, все. Пішов.... 

        *2 ГЛАВА ВЖЕ В НАПИСАННІ*