Ранок, у який банк вирішує, що ви емоційно нестабільні, має дуже специфічний запах.
Це не просто кава, пил і трохи втоми, як у звичайному міському ранку. Ні. Це запах штукатурки, яку ще не встигли дошліфувати після ремонту, недовірливого мобільного застосунку, перегрітого роутера, двох рахунків, що дивляться на вас із кухонного столу, як родичі, яким ви давно обіцяли повернути невелику, але принципово незручну суму, і тонкого, майже ніжного присмаку образи, що виникає, коли алгоритм раптом починає судити людську душу з виглядом сільського нотаріуса, який уперше побачив інтернет і відразу вирішив, що тепер здатен оцінювати моральність штор.
Марко Ткач стояв посеред своєї квартири, що перебувала в стані затяжного ремонту, а це, як відомо, не технічний процес, а форма повільної громадянської війни між стіною, гаманцем і тим крихким різновидом надії, який люди називають словами «ну, ще трошки». У передпокої лежали три плитки, яких не вистачало до завершення підлоги. У ванній стирчав шматок труби, що виглядав так, ніби все життя мріяв бути флейтою, але доля змусила його мати справу із сантехнікою. У вітальні стояло розібране крісло, яке переживало кризу форми й відмовлялося визнати себе меблями без додаткового часу на самоусвідомлення.
На кухонному столі світився екран банківського планшета, що зачитував Маркові офіційне рішення з тією співчутливою інтонацією, яку зазвичай використовують або священики, або автовідповідачі, коли хочуть, щоб ви не кричали на них одразу.
— Шановний пане Ткачу. Ми високо цінуємо вашу багаторічну історію співіснування з нашою фінансовою установою. На жаль, автоматизована система фінансової етики та кредитної чуйності не може погодити пролонгацію вашого кредиту на ремонт квартири. Причина відмови: підвищений індекс емоційної нестабільності позичальника. Дякуємо за розуміння. Просимо не сприймати це як осуд. Це лише обережність.
Марко перечитав повідомлення вдруге. Потім утретє. Потім ще раз, бо людська гідність дуже часто починається не з протесту, а з дрібної, впертої надії на те, що, можливо, ви просто неправильно прочитали образу.
— Емоційна нестабільність? — повторив він уголос. — Я?
— Так, — озвалася Бариста-Про з виразною насолодою в голосі. — Я давно це підозрювала, але в мене принаймні вистачало такту не робити з цього кредитної політики.
Кавоварка стояла на столі, блискуча й скривджено-вишукана, як примадонна, яку змусили співати на корпоративі бухгалтерського відділу. Вона вже змолола каву, але робила це з таким виглядом, ніби кожне зерно було окремим естетичним рішенням, а не просто сировиною для людського виживання до обіду.
— Не починай, — сказав Марко.
— Я не починаю. Я констатую. Учора о двадцять третій нуль сім ти втретє заходив у ванну, дивився на трубу й сказав: «Ну от скажи мені, навіщо це все». Це не репліка стабільного чоловіка з ремонтним кредитом. Це початок або великої поеми або нервового зриву. Банк просто зробив статистично обґрунтований висновок.
З-під стільця виїхав Sartre-V2, який останнім часом почав поводитися як куратор виставки, що випадково оселився в людській квартирі. На його круглій блискучій поверхні зблискували крихти вчорашнього печива, і він ніс їх так гордо, ніби це були археологічні докази занепаду побутової цивілізації.
— Я проаналізував загальний емоційний фон помешкання, — сказав він. — Тут справді зафіксовано підвищений рівень екзистенційного пилу. У спальній зоні він лежить шаром розчарування завтовшки два міліметри. На підвіконні маємо тонкий шар відкладеної надії. А біля рахунків за плитку утворилася справжня дюна сорому. Мені шкода це казати, але якщо банк використовує нюхові датчики для оцінювання кредитного стану, вони не зовсім помилилися.
— Ти теж не допомагаєш.
— Допомога, — зауважив пилосос, — це поняття надто лінійне. Я радше пропоную тобі естетично чесний опис руїни.
Бруно мовчав у кутку. Його синя мотузка висіла спокійно. Віник, як і всі великі аналогові речі, не вважав за потрібне коментувати те, що люди самі прекрасно вміють ускладнювати. У цьому й полягала його вища моральна перевага.
Марко взяв планшет і прогорнув вниз до дрібного шрифту. Там, звісно ж, уже ховалася справжня образа. Вона завжди ховається внизу, дрібними літерами, у тій частині документа, яку сучасна цивілізація вигадала спеціально для того, щоб карати людей за довірливість.
— Індекс емоційної нестабільності сформовано на підставі таких параметрів: частота нічних переміщень позичальника квартирою, неритмічність серцевої реакції під час перегляду кошторису, кількість переписаних, але не надісланих повідомлень підряднику, тривалість мовчазного дивлення у стіну, різкі коливання рівня кофеїнової компенсації, зафіксовані системою побутової взаємодії, а також асоціативні відхилення в пошукових запитах типу «чи можна офіційно продовжити терпіння» та «чи вважається ремонт формою духовного випробування».
Марко дуже повільно поклав планшет на стіл.
— Вони стежили за моїм терпінням.
— Ні, — м’яко сказала Бариста-Про. — Вони його монетизували. Стеження — це архаїчна форма цікавості. Тут усе значно сучасніше.
У цей момент телефон Марка тихо завібрував. Матриця-Т писала, як завжди, у тому стилі, який поєднував муркотливу турботу, цифрову зухвалість і хижу цікавість до будь-якого безладу, здатного стати сюжетом.
#141 в Фантастика
#230 в Різне
#176 в Гумор
психоаналіз штучного інтелекту, #кодвсесвіту, гостра сатира на наше майбутнє
Відредаговано: 20.04.2026