2 .Реальність або без масок.

Усмішка ледь помітна на моїх устах, але вона відображає невизнану мною цінність до помічниці Анни, що витрачає свій час, сприяючи моїй письменницькій кар'єрі. Істинно, бути письменницею - це розкидання роздумів і хаотичних думок, які пробігають у моїй голові. Такими вони і залишаються - неупорядкованими, неспокійними.

І все ж, Анна є надзвичайною в своїй роботі, хоч вона цього може і не усвідомлювати. Вона - мій промінь світла, що озаряє темніші дні, коли я перебуваю в самотності, у пошуку натхнення.

Проте, незважаючи на мою вдячність та визнання, які заслуговує Анна, я звикла до того, що її присутність - це лише ще один виклик для моєї постійної роботи над собою. Бути письменницею означає знайти в собі стійкість та зосередженість, щоб перетворити хаотичність своїх думок у прекрасне мистецтво.

Звісно, в цьому процесі немає незамінних людей. Але намагаючись допомогти іншим, я прагну знайти зміст у своєму житті, шукати значення у тому, що я роблю. І хоча мої дії можуть здаватись пустими, мені завжди здається, що я роблю все, що в моїй владі, щоб допомогти тим, хто цього потребує.

Однак, хоч я можу бути своєю мрією, здатною надихати і допомагати, іноді самотність обурює мою душу, і я не можу знайти вихід. 

Настав час відкрито висловити те, що мені по-справжньому потрібно у мооєму житті - друг, партнер і коханець, об'єднані в одній особі. Таке ідеальне поєднання здається мрією, недосяжною ілюзією, але я все ж мрію знайти його. Проте наразі я не змогла знайти таку одну особу, яка б відповідала усім моїм очікуванням та потребам. Тож, у моєму житті з'явилися троє осіб, кожна з яких вносить свою унікальну сутність в мою життєву палітру.

Але  нещодавне згадування про Ярослава вкрай переймають мене. О, цей недосконалий чоловік, чиї дії завдали мені лише біль. Коли згадую про наші минулі дні, пам'ять залишається вкрай болючою. Та серед тих болючих спогадів, між нами все ж було щось, що не може бути забутим. І в ці хвилини, коли мої думки занурюються в далеке минуле, в них променіє крихітка радості та блаженства. На мить зникає весь біль і лише неповторний сполох щастя залишається.

Так, він був чудернацький, Ярослав, з недосконалостями своєї натури, але ми разом пережили те, що створило спеціальний зв'язок між нами. Те, що ми відчували, може не бути ідеальним, може не відповідати вимогам суспільства, але воно було нашим. І ця незграбна, але дорога любов, яку ми ділили, не може бути зіпсована лише через біль, що його вона принесла.

О, коли я згадую Джека, моє тіло охоплює полум'я. Його пісня про те, хто ж прийде до мене додому, якщо не він, хто витре мої сльози, лунає в моїх вухах. Хто звільнить мої очі від сльоз, що стікають мов ріка? І тут я, замріяна, поглинаюся цими словами, що линуть з його уст.Чому ми, недоладні, повинні перебувати в цьому готелі розбитих сердець? Моїм друзям я розповідаю, що зустрічаюся з Данилом, але вони не зрозуміють мене. Чоловіки, як квіти, розквітають переді мною, і я, мов метелик, намагаюся відчути неповторний аромат кожної з них.Вони зрозуміють, що я закохана, і я закохуюся в усіх чоловіків, оскільки вони всі такі прекрасні. Чоловіки для мене, як квіти, і я бажаю відчути аромат кожної з них, бо вони неймовірні. Його посвята мені в пісні так мило звучить. Чи маємо ми майбутнє? Я подібна до вітру, легка та непостійна. Чи я пройду як вітер, легка і непостійна, неможлива до полону? Нехай звуть мене так - Вітряна.

О, заповітна істина! З романом "Відлуння мрій" відбувається злочинна розлука, його немає, як таємниця, що ховається у мріях. О, яке велике  моє прагнення відпочити й відмахнутися від цього дорогого зобов'язання і забути про роботу! Натхнення моє, яке було моїм вірним співмешканцем, покинуло мене, і тепер я блукаю беззахисно в пустелі письменницьких думок. Мені потрібна муза, ті музи, що з'являються, не гідні стати співавторами мого творчого пориву. Роман, незграбний і нескомпонований, так і залишився на білому полотні мого недоречного письма.

Може, мої бажання засвідчують мою потребу у відпочинку? Проте я здавна перебуваю у стані безупинного спокою, але ніхто не напише роману за мене, адже лише я, майстер гри з різними стилями авторів, можу перетворити літери на живу мелодію. Лише я, яка майстерно переплітає сюжетні лінії, можу створити твори, що захоплюють та зачаровують, забуваючи про сон та весь світ.

О, я королева деталізацій у своїх романах! Кожен мій герой оживає перед очима, а їхні аромати простягаються від сторінки до сторінки, неначе вибухи різних нот в парфумерному магазині. Мої герої різні, мої герої зроблені з мізерних ниточок реальності, які можна знайти на вулицях Львова чи Києва. Можливо, навіть ти, читачу, можеш бути героєм мого роману, не підозрюючи про це. І ось тепер я, королева, відчуваю порожнечу без натхнення. Всі чекають від мене чарівного дару, як завжди, але всередині мене порожнеча, що вбирає в себе всі мої сподівання. І тому, мабуть, залишилась лише назва та зіпсований сюжет про корупціонера, якому в моєму романі призначена  кара.

Я  виснажена, хоча стільки часу проводжу на відпочинку. Здається, моє ім'я сяє як свічка на вершині слави, але зараз вона хитається, а я вже не маю сил її тримати. Натхнення, що живиться розмаїтими джерелами, нині стихло, і я стаю блідою тінню себе. Відчуття, наче сили моїх думок згасають, схоже, майже на неіснування. О, де ж ти, натхнення, яке заблукало в далекі горизонти?

О, я відчуваю хвилю пустоти, як герой з  фільму "Області темряви". Усе моє буття затягнулося в пастку, ніби вирване зі снів. Немає нічого, що могло б описати мою сутність, жодного рядка, що охарактеризувало б мою душу. Заблукалаа серед безкраїх думок, я визтрачаю себе на інших, стаючи порожньою оболонкою. Натхнення зухвало втекло від мене, а ідеї згасають, ніби пусті тіні. Навіть медитація, яка колись була моїм притулком, тепер втрачає свою силу. Відчуваю, як старіння пильно причаїлося в моїх днях. Дорогі креми та ексклюзивні салони неспроможні зупинити хід цього немилосердного часу. О, гучні похвали від оточуючих, що вкладають у мої вуста слова про молодість, але в мені ховаються сумніви, чи не насміхаються вони наді мною.