10

- Ось і закінчуються наші канікули та екскурсія Планетою Е. Так не хочеться звідси летіти,- засмучена сказала одна з гостей.

- Так, підтримую. Тут всі такі класні. У кожного є своя ціль, свої задуми та свої місії. Це дуже мені подобається, - сказав хтось з гостей.

- Добре, давайте не будемо псувати настрій. У нас попереду остання Емоція. Ходімо, - підбадьорив хтось.

Наші друзі вирушили далі, але вже ніхто не поспішав, хотілося як можна довше ходити вулицями, дивитися на будинки та на їхніх жителів.

- Привіт друзі, ви куди прямуєте? - загукали Радість.

- Привіт привіт, ми йдемо до останньої Емоції, - засмучена відповіли наші гості.

- Чому сумно так? Припиніть. Ви ж можете будь коли повернутися до нас, ми будемо не проти, правда. Та й ми завжди з вами, ми без вас нікуди, точно так само, як і ви без нас, - посміхнулася Радість, - добре друзі, мені час, до зустрічі.

Наші гості підійшли до останнього будинку на вулиці.

Не встигли наші друзі його роздивитися як почули галас за парканом:

- Ну де ви так довго? Я вже чекаю, навіть не знаю скільки, - почала кричати Емоція.

- Вибачте будь ласка, ми довго йшли, - почали пояснювати гості.

- То ви так хочете познайомитися. Ну звичайно, всі цікаві, а я ні. Ну і добре, - сказала Емоція і пішла до будинку.

- Ні, ви що. Ми ж вас навіть не знаємо. Всі ви цікаві. Кожна по своєму, просто ви остання, з ким ми познайомимося, а нам так подобається тут, - почали розказувати гості.

- І що, ви відчуваєте за собою вину, що примусили мене чекати, - запитала Емоція.

- Звичайно, вибачте, ми винні. Засмучені, тому навіть не подумали, що зможемо вас образити, - виправдовуватися наші друзі.

- От і добре. Не доведеться довго пояснювати хто я. Я Вина. Тільки що ви дуже добре відчули мене, - сказала Емоція.

- І дійсно, дуже добре, хіба ж так можна, - засмутилася наші друзі.

- Тільки так і можна. По іншому ніяк. Добре, не будемо про мене, давайте про вас. Радість влаштовуж обід на вашу честь. Швидше біжімо, - сказала Вина.

Вина та наші друзі зайшли на подвір'я Радості. Там був великий стіл за яким сиділи всі Емоції. Не дивлячись, що є різні відчуття, всі були усміхнений та щасливі. 

- Дорогі наші гості. Ми дуже раді, що цього місяця до нас прилетіли саме ви. З вами було приємно спілкуватися, прилітай е обов'язково ще, добре? - сказала Радість.

- Так так, ми будемо чекати, - Відповіли в один голос Сором та Горе.

- Обов' язково прилітайте, а ще краще залишайтеся. Хтось мені обіцяв допомагати з моїми квітами. Вдвох ми ой які гарнющі виростимо, - замріяно сказала Цікавість.

Емоції почали бажати нашим гостям тільки хороше, а дехто нехотів навіть відпускати. Таких проводів давно не було на Планеті Е.

Наші друзі пішли до корабля і всі Емоції пішли їх проводжати:

- Ми чекаємо вас. Тепер ми друзі назавжди. І хоча ми разом з вами постійно, все ж хочемо дати пораду, використовуйте нас з розумом та в міру.

Бувайте любі друзі.