Глава 28 Сльози над Шалемаром

І сказав Еммануїл учням своїм:

— Нині шлях наш — до Шалемара. Бо лише смерть похитне підвалини віковічні, і лише воскресіння Духа пробудить людей до нового життя. Встаньмо й підемо.

І коли наблизився він до Шалемара, міста великого, і стали видимі стіни його та сяйво святинь, зупинився Еммануїл на схилі й замовк. І звів він очі, і сльози наповнили їх, і заплакав над містом. І сказав:

— О, Шалемаре, Шалемаре! Місто, що покликане бути світильником на пагорбах, щоб мандрівникам був видний шлях миру! Скільки разів хотів я зібрати синів твоїх і дочок твоїх в єдність — як птах покриває крилом пташенят своїх, — та ви не захотіли.

Якби й ти, бодай у цей день, пізнав, що служить миру твоєму… Та стало приховане від очей твоїх. Не Бог приховав, — страх завісив зір твій; не Небо відвернулося, — серце твоє відпало від Джерела.

Ти наситив устав свій страхом і жертвами, і звів бога за образом страху свого — і нині боїшся створеного тобою. Ти приніс на жертовники криваве — і думаєш угамувати ним совість, але совість не п’є крові: вона шукає правди і милості.

Слухай же слово: не караючий грім іде на тебе ззовні — але помислом серця твого відгукнеться Тканина Світу. Що сієш — те й явиться: посієш страх — пожнеш руйнування; посієш Любов — постануть стіни твої в мирі, і діти твої будуть у спокої.

О, матері Шалемара, чиї руки колишуть майбутнє землі! Де ви, що плачете вночі? Нехай буде вам опорою Джерело — і нехай не знають діти ваші ні ударів, ні нужди.

О, батьки, яким довірені брами міста: не жертви потрібні від вас, але Віра, Совість, Любов і Воля — чотири печаті Життя. На чолі — Віра, щоб розум не панував сумнівом; у череві — Совість, щоб розрізняти добро і зло; біля серця — Любов, з якої все сотворене виходить; у правиці — Воля, що творить із Джерела.

Ось, я кажу вам не про гнів Неба — але про вибір ваш. Доки будете служити богам страху, війни і нужди — дім ваш буде порожніти, і каміння, зведене руками вашими, впаде від рук ваших. Але якщо нині звернетеся до Світла внутрішнього і побачите, що Бог — не поза вами, але в вас, тоді з’єднається місто як одне серце, і Тканина світу відгукнеться вам миром.

Не шукайте Спасителя, який понесе тягар ваш замість вас: кожен несе своє перед лицем Совісті. Але знайте: коли безліч сердець стане Єдністю в Любові, тоді Джерело явить повноту, і хліба буде вдосталь, і діти будуть цілі, і брами не пізнають меча.

— О, Шалемаре! Ще не пізно. Я і Отець — одне не тому, що я вищий за вас, але тому, що й ви причасні до Сущого: пробудіть Свідка всередині — і Джерело відгукнеться без зусилля. Відкиньте страх — і пізнаєте мир свій. Прийміть Любов — і місто ваше стане садом.

І, сказавши це, він торкнувся землі долонею, і сльози його падали, як роса перед світанком. І багатьом, що стояли поруч, стало тісно в грудях; і одні відвернулися, уражені словом, а інші приклали руку до серця — і почали дихати тихіше.

І коли наблизилися вони до передмістя Шалемару, послав він двох із учнів і сказав:

— Ідіть у село перед вами, і знайдете молодого осля, на якому ще ніхто не сидів. Відв’яжіть і приведіть; і якщо запитають вас: «Для чого?» — скажіть: «Він потрібен Учителю миру».

І пішли вони, і було їм за словом його; і привели осля, і поклали на нього одежі свої, і сів Еммануїл на нього.

І в’їжджав він тихо — не як воїн на коні, але як Цар миру на ослі: бо царі сходять на коней, коли йдуть на війну; але на ослах входять, коли несуть звістку миру. Тим самим показав він образ Царства свого: не меч, але мир; не лють, але лагідність; не примус, але свобода серця.

І побачили в ньому багато хто образ хаелінової царственності — законної і святої, але без насильства: влади, що утверджується правдою і милістю. Так явлений був і знак посвячення до діла особливого — до початку нового порядку, де перше стає останнім, а велике служить малому.

І говорив він:

— Царство Бога приходить іншим духом: не зі страху, але з Любові; не через жертви криваві, але через серце оновлене. Бо Царство Його там, де вільні діти Джерела. Хто має вуха — нехай чує.

— І ще знайте: повнота Бога явиться світові тоді, коли діти Світла стануть єдиними. Бо де розділення — там сила розсічена, і слава прихована; де ж єдність у Любові і Совісті — там Джерело являє себе без завіси.

— Тому сильні світу цього всіляко перешкоджатимуть вашому єднанню: будуть розділяти вас іменами і знаменами, суперечками і страхами, обвинуваченнями і виною, — щоб не допустили ви єдності. Бо знають: коли серця з’єднаються, впадуть кайдани, і влада, що живиться страхом, ослабне.

— Але ви стійте в одному: в Любові і в правді. І не давайте сіяти між вами розбрат, бо розділений народ легко ведуть, а з’єднаний — творить.

— І кажу вам: лише в єдності ви зможете явити ту суть буття, де не буде ні бід, ні хвороб, ні пороків; бо там, де багато сердець дихає одним духом, темрява не знаходить поживи, і зцілення стає природою.

— Тому бережіть мир між собою, як світильник у вітряну ніч: прикривайте його лагідністю, підживлюйте правдою, утверджуйте волею. І буде вам за Любов’ю вашою.

І стелив народ одежі та гілля з дерев; і багато хто вигукував:

— Благословен грядущий в Ім’я Любові!

А він говорив їм:

— Не меч приніс я вам, але Шлях: хто звернеться до Світла в серці своєму — той устоїть, і дім його буде, як гора непорушна.

— Я — не ідол, але вказівний перст. Джерело — в вас.

Він замовк і, торкнувшись чола, продовжив:

— Запам’ятайте чотири печаті, і нехай зберігає їх кожен:
На чолі — Віра: знання без сумніву, що суще вже є.
У череві — Совість: пастир душі, що розрізняє стежку світлу від тіні.
Біля серця — Любов: Джерело, вічне і безмежне, тканина всього видимого і невидимого.
У правиці — Воля: сила, що творить із Джерела, виводить невидиме в яв.

— Якщо втратите одну — спіткнетеся; якщо збережете всі — станете Творцями.