Глава 25 Два шляхи — один вибір

І ходив Еммануїл по притворах, і оточили Його книжники, сторожі й служителі жертовника. І говорили Йому, тісно обступивши:

— Скільки ще ти будеш тримати нас у невіданні? Якщо ти Помазаник, скажи нам прямо.

І відповів їм:

— Я і Джерело — єдине. Що творю — не від гордості, але від Світла, що живе в мені. Діла мої свідчать: не чужий вогонь, але внутрішній розгорівся.

Я не прийшов бути «Спасителем», що зніме з вас тягар діл ваших; але Світлом прийшов — освітити темряву в вас, щоб узріли ви: ви і Бог — одне по суті. Я лише перший, хто прийняв це і явив у ділі.

Коли ж почули ці слова, підняли вони каміння, щоб побити Його.

І сказав їм Еммануїл:

— Багато добрих діл показав я вам від Джерела; за яке з них камінням кидаєте?

Вони ж сказали:

— Не за добре діло, але за богохульство: ти, будучи людиною, уявляєш себе Богом.

І виголосив Він:

— Хіба не сказано в давньому Піснослов’ї: «Боги ви»? І якщо Писання називає богами тих, до кого звернене Слово, то чому дивуєтеся, що Син Людський називає Себе Сином Божим? Не про ім’я сперечаєтеся — але суть відкидаєте: що іскра Божа є в кожному, і совість — суддя непідкупний, і любов — закон понад усі устави.

І ще сказав, як свідчення проти культу страху:

— Ви, що боїтеся свого бога і годуєте його кров’ю та жахом, знайте: образ цей виткали ви самі — і самі ж уражені ним. Ви сподіваєтеся, що прийде інший і зніме з вас вину; але любов не торгується жертвами і не п’є крові. Бог є Любов: вона не вимагає заклань, але підносить серце.

Спасіння — у руках ваших, коли узрієте Світло всередині й підете за ним. Віра — знає, Совість — розрізняє, Любов — оживляє, Воля — являє. Так сяде душа на власний престол, і поєднається множина в Єдиному — і спадуть кайдани страху. А те, що бездушне і відрізане від Джерела, — саме висохне, як лампа без оливи.

— І ось перед вами — два шляхи, і дві сили стоять одна проти одної від початку віків: Страх і Любов. Страх просить жертв, вимагає крові, зводить війни і тримає серця в узді нужди; Любов не вимагає, але дає; не руйнує, але творить; не принижує, але підносить.

Узріть же протистояння: устав, що живиться страхом і жертвами, — проти Шляху, що живиться Любов’ю і внутрішнім Світлом. І віднині у кожного — вибір: залишитися при богах, створених страхом, або визнати Бога в собі.

І, сказавши це, Він поглянув на них — і страх їхній не встояв перед Його спокоєм; і пройшов він між ними, і не торкнулася його рука, що кидала каміння.

І багато хто з тих, що слухали, пішли за Еммануїлом, бо слово його знайшло стежку до серця — як вода знаходить русло в засушливій землі: оживали душі їхні, і світ у них ставав світлішим.

А інші — озлобилися і замислили лихе проти Нього: бо, втративши опору колишню, обрали страх замість Любові і трималися за Еледара, бога свого, як за меч і щит. Бо так буває: коли Світло торкається темряви, не вся темрява обертається в ранок — частина її здіймається бурею.

І сказали вони між собою: «Якщо не загородимо уст йому, впадуть стіни звичні, і влада наша розтане, як іній». І від того дня почали слухати не істину, але злобу свою, і шукати години слушної — щоб упіймати його словом чи ділом.

А ті, що йшли за Еммануїлом, укріплювалися в серці: вони обрали не страх, але любов; не погрозу, але совість; не жертовники крові, але шлях живого Джерела. І світ тихо схилявся в їхній бік, як колосся — до вітру лагідного.