Глава 24 Слово про Богородицю

— Слухайте ще слово: кожна жона нехай буде під охороною — і людською, і законною, бо через неї входить Життя у світ, і несе вона світло Джерела. Горе тому, хто змушує її страждати; горе всякій руці, піднятій на неї; горе серцю, що тримає її в нужді й у темряві. Бо в глибині своїй кожна жінка — Богородиця: носить тайнодіяння любові, і від її миру народжується світ.

— Шанувати й берегти жінку зобов’язані всі, кому дарована близькість її: батько і брат, чоловік і син, сусід і подорожній. Берегти її слід, як чашу тонку і дорогоцінну: не для страху — але для любові; не для ув’язнення — але для свободи й радості. Нехай не пізнає вона нужди й приниження, але нехай оточать її турбота й честь, бо від стану душі її залежить лик майбутнього: якою буде дитина — таким стане і завтрашній день.

— Якщо дитя зростає серед крику і злоби, голоду й холодного серця, то понесе воно далі те, чим живилося його серце. Тому велика відповідальність батьків: який мир у домі — такий і мир назовні. Дім — це перший храм; мати — його світильник; батько — його страж; дитя — його майбутнє. Якщо світильник горить любов’ю, а страж береже правду, — майбутнє буде світле. І нехай знає кожен: де честь віддається жінці, там квітне життя; де її топчуть — там вичерпується благословення. Бережіть джерело — і ріки ваші не пересохнуть. Бо якщо мати спокійна, радісна і благословенна, віра її і любов її виростять із дитини — Божу людину на землі. І понесе вона Світло, і примножить Любов; і преобразиться світ, де темряви вже не буде.

— І ще слухайте: жінка — є Чертог Життя і Врата Світла. Хто береже її — той береже Джерело; хто принижує — на Джерело руку піднімає. І кажу вам: яка земля — такий і плід; яке серце у матері — такий і світ у дітей. Тому нехай буде вона під крилами миру: шанована словом, захищена законом, насичена турботою, вільна від страху.

— Горе тому, хто скривдить її: вичерпаються в нього дороги, і змаліє дім його — не за помстою людською, але за законом самого Мироздання, бо Любов не живе там, де чинять насильство.

— Блажен муж, що шанує жінку: вона, як Джерело благ, примножить мир його — радістю, довірою і плодом добрих діл; дім його утвердиться, діти його будуть світлі.

— І ви, громада: не покривайте зло соромом жертви, але покривайте її гідністю й підтримкою. Хто бачить — нехай заступиться; хто чує — нехай засвідчить; хто судить — нехай вершить по правді, без страху і лицемірства.

— Навчайте синів ваших лагідності й відповідальності, а дочок — знанню своєї цінності, щоб не схилилися ні до приниження, ні до безнадії.

— Так улаштується світ, де жінка — Богородиця по честі, а чоловік — хранитель її миру.

— Де жінку шанують — там врата достатку відчинені. Де її ранять — там зачиняються джерела, і праця багатьох стає марною.

І після того дня, коли тиша розкололася криком правди, підійшла Лайла до Єлени і, схиливши голову, сказала тихо, як сповідь:

— Матір, дякую тобі за мужність твою. Ти перша розімкнула уста, і лише тому і я знайшла силу назвати зло по імені. Зі мною вчинили зло — і багато хто, бачачи твій приклад, перестали соромом прикривати чужий гріх і вказали на винних. Тяжким був той камінь на душі моїй: знати, що беззаконник ходить вільно, а рана мовчить. Нині ж правда стала на ноги.

Єлена обняла її, і сльози стали зціленням, як після довгої посухи перший дощ. І мовила Лайла:

— Дозволь мені йти за Учителем і служити тобі в домі твоєму. Що вмію — зроблю, чого не вмію — навчуся, аби лише бути поруч і берегти світло.

І сказала Єлена:

— Дщере, вхід твій благословен. Приймаю тебе, як доньку свою, — не по крові, але по духу. Будемо разом: і в праці, і в молитві серця, і в дорозі Світла.

І з того дня Лайла стала в домі Єлени як донька — і як супутниця шляху: допомагала в малому, стояла твердо у великому, зміцнювала жіночі серця словом і ділом, щоб жодна рана не залишилася в темряві, і щоб усяка правда доходила до суду і до зцілення. І раділо серце Єлени, бачачи, як із болю проростає сестринство, а з правди — свобода.

Єлена ж клопоталася біля воріт перед старійшинами, збирала свідчення, навчала родичів:

— Не мовчіть: мовчання множить зло. Захистіть постраждалу, і нехай Закон буде стіною, а не батогом.

Лайла ж обходила доми і ринки, говорила з жонами й чоловіками, наставляла юнаків у честі й багатьох виводила зі сорому до мужності. І якщо хтось намагався прикрити беззаконня іменем святині, вона відповідала:

— Святість живе не в камені, але в правді; хто прикриває темряву — руйнує храм.

І стало відомим у тих краях: «Де Дім Світла — там сльози перетворюються на силу».

І було постановлено при брамах: всяка скарга про насильство нехай приймається негайно; свідка — берегти; винного — приводити під міру Закону без викупу і зволікання.

І мова народу помалу відвикала від сорому і привчалася до правди.