Еміль Золя і гулке читання в Україні

Магнетизм

Тоді я думав. Думав годинами… Про магнетизм дівочих очей, що перетворює чоловіків на маріонетку.

Облишивши дно Нової Баварії, я поринув у читання книг. І читання це, здавалось, ніби штовхало мене у потилицю кулаком... Читво не зробило з мене боркотуна. Навпаки, роздуми над людською метушнею, виправляли мене. Я ставав серйозним і розважливим. Принаймні зовні… А нутро палало. Загравали дівчата. Я чинив взаємність. А що їм ще? То їхні ігри… Коли ними захопитися, то можна їх повести куди завгодно… Втім, вони й самі приходили… Факультетські красуні. І їм можна було коритися, навіть і побожно… Навесні, здавалося, всі з`їжджали з глузду. Дівчатам треба був хтось, про якого вони б могли сказати: оце він. І тут важко до неспроможності дати раду своїм почуттям… І розливалося гуртожитком глухе іржання… А денним, вечоровим і нічним небом пливли зірки… До зірок в очах… І синців райдуги під очима …

« Хвостом землі не причепись,

З зорі одіпхне грива.

За хмари ці, за височінь

Лети у край щасливий…»[1]

[1] Юрій Яновський «Пантократор».

Апальков Олександр

Подобається

#1039 в Фантастика
#176 в Антиутопія
#2016 в Сучасна проза

У тексті є: ступор супротиву, золоторогий місяць, що означає ловити вітер?

Відредаговано: 09.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись